Спустошення на фронті: корупційні схеми підірвали оборонні будівництва в Харківській області

У Харківській області оборонні будівництва, що мають вирішальне значення для безпеки країни, стали об’єктом жахливої підривної діяльності зловмисників та корупціонерів. Показники злочинної діяльності шокують: понад 60% коштів, призначених на фортифікаційні заходи, просто зникають. На деяких об’єктах ситуація виявилася ще критичнішою, коли фактично всі кошти були розкрадені. Це не лише загрожує безпеці країни, але й викликає підозру в системній злочинній угоді між корупційними структурами та офіційними органами.

Занепокоює той факт, що всі тендери на будівництво оборонних об’єктів отримують фірми, пов’язані з Офісом Президента, що створює умови для безкарності та відсутності відповідальності. Як результат, місцеві військові отримують на фронті так звані “сучасні захисні споруди”, які, на жаль, мають небагато спільного з реальною обороною. Замість міцних конструкцій, ми бачимо примітивні споруди, зведені зі звичайних бетонних плит, які не витримують жодних випробувань артилерійських снарядів чи авіабомб.

Навіть після великих виділень коштів на покращення оборонних можливостей Харківської області у 2022 році, ситуація залишається катастрофічною. Контракти на поставку матеріалів та будівництво укладаються без проведення необхідних конкурентних процедур, що відкриває двері для шахрайства та недобросовісності. Нестабільна обстановка на фронті, спричинена некомпетентними будівництвами, ставить під загрозу життя військових та цілісність оборони країни.

Намагаючись вирішити проблему, на фоні вищезгаданих подій, виникає питання про ефективність та прозорість використання оборонних коштів, а також про необхідність строгого контролю з боку громадськості та відповідальних державних органів. Відкритість та прозорість у військових закупівлях стануть запорукою якості та надійності оборонних об’єктів, що насамперед має важливе стратегічне значення для безпеки країни та захисту її громадян.

Після ретельного аналізу ситуації, що стосується суми в 82 мільйони гривень за поставку дроту, укладеної департаментом житлово-комунального господарства з ТОВ “Слобожанська будівельна компанія 1”, наступила черга дій з боку детективів Національного антикорупційного бюро України. Розслідування розкрило вражаючий “ланцюжок” подій, в результаті якого компанія-підрядник передала велику суму посереднику, а той, в свою чергу, спрямував її на виробництво колючого дроту та інші потреби.

Особливо тривожним є те, що за результатами аналізу виявлено значну різницю між сумою, одержаною компанією-посередником від підрядника, і тією, яку вона передала постачальникам. Це, безумовно, підозрюваний факт недобросовісного обігу коштів та можливого втручання чиновників у Харківській обласній державній адміністрації.

На жаль, такі ситуації не є винятком, і ми бачимо, що вартість закупленого матеріалу суттєво перевищує ринкову вартість, що викликає підозри щодо переплати та можливого корупційного характеру угоди. Однак, завдяки уважному аналізу та ретельному розслідуванню, подібні схеми намагаються бути розкритими та зупинені.

Аналізуючи структуру ТОВ “Слобожанська будівельна компанія 1”, виявляється, що компанія була створена дуже недавно, лише за місяць до укладення згаданого контракту. Це викликає підозри щодо прихованої мети створення такої організації. Також, враховуючи зміни у складі засновників та власників компанії протягом короткого періоду, можна припустити наявність внутрішніх перетворень або, навіть, спроби приховання слідів.

У цілому, цей випадок підкреслює важливість ефективного контролю за витратами державних коштів, а також необхідність ретельного аудиту та перевірки угод, що укладаються з державними структурами. Тільки завдяки системному підходу та впровадженню механізмів контролю можна запобігти корупційним схемам та забезпечити ефективне використання державних ресурсів на потреби оборони та розвитку країни.

Харківський антикорупційний центр виявив, що у 2018 році пан Лимаренко також був засновником фірми “Промдизайн” із російського Бєлгорода. Цій компанії в російському реєстрі прив’язаний номер телефону 7(472)-220-03-33, який також асоціюється з “Белгородським промтранспроектом”. Директором фірми вказано Олександра В’ячеславовича Рожкова. Ця особа також була серед засновників ТОВ “Дюна”, власником якої є згаданий вище Микита Рожков, а директором — Віктор Лимаренко. Також викликає зацікавленість щорічний дохід компанії-новачка. За 2023 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ “Слобожанська будівельна компанія 1” склав 199 млн грн, а у 2022 році — 71,4 млн грн (зауважимо, фірма була створена у листопаді 2022 року). Загалом, щодо закупівель виробів з дроту у Харківській обласній державній адміністрації, виглядає, що “щось не так”. Якщо проаналізувати кілька квітневих контрактів, можна помітити цікавий момент: всі переможці — це фізичні особи-підприємці з пропискою в Запорізькій області. Влада Харківщини купує вироби з дроту у підприємців Максима Кудрі (на суму 5,39 млн грн), Павла Кондратенка (5,39 млн грн) і Євгенія Каліновича (4,99 млн грн), які, за своєю спеціалізацією, займаються роздрібною торгівлею одягом у спеціалізованих магазинах. Влада Харківської області здійснює закупівлю виробів з дроту у підприємців, які спеціалізуються на роздрібній торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах, як показують дані Youcontrol. Павло Кондратенко відмовився коментувати ситуацію, заявивши, що йому незручно вести розмову, бо він зараз за кермом. Максим Кудря також відповів на дзвінки, але після початку запитань щодо справи він кинув слухавку і більше не відповідав на дзвінки. Телефон Євгенія Каліновича взагалі не відповідав. Крім того, триває досудове розслідування щодо завищення вартості блоку потерни БП-0,5-17х23, основного будівельного матеріалу (у формі модульної захисної споруди, виготовленої з бетону), необхідного для будівництва фортифікаційних споруд, включаючи ті, що на Харківщині. За даними слідства, у 2023 році під час закупівлі 542 блоків постачальники завищили ціну на 12,4 млн грн. Цей факт підпадає під кваліфікацію ч. 5 статті 191 Кримінального кодексу («Привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах»), як зазначили правоохоронці у матеріалах справи.

Для будівництва фортифікаційних споруд на території Харківської області службовці департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу включили до проекту маловідоме ТОВ “Будівельна компанія “Альянс-Трансбудсервіс” із Черкас. Ця фірма з’явилася на ринку у квітні 2023 року і вже в лютому 2024-го отримала підрядні угоди на суму 150 млн грн для будівництва фортифікаційних споруд. Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, засновником та власником ТОВ “Будівельна компанія “Альянс-Трансбудсервіс” є Віталій Охота з Черкас. Контактний номер телефону компанії пов’язаний з іншою фірмою Охоти, яка має дуже схожу назву – ТОВ “Альянс-Трансбудсервіс”. Однак, у ТОВ “Альянс-Трансбудсервіс” не такий позитивний репутаційний фон, як у їхньої новоспеченої названої фірми, яка отримала підрядні угоди на будівництво фортифікаційних споруд.

Зокрема, ТОВ “Альянс-Трансбудсервіс” фігурувало в кримінальному провадженні за заволодіння бюджетними коштами під час будівництва амбулаторій загальної практики сімейної медицини у Черкаській області. У судовому реєстрі також є ще одне кримінальне провадження з 2017 року, де поліція підозрювала ТОВ “Альянс-Трансбудсервіс” та посадовців Білозірської сільської ради на Черкащині у зловживаннях під час дрібних закупівель.

Слідство зазначало, що компанія, яка виграла тендер на капітальний ремонт частини приміщення для центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), привласнила на субпідряд свого власника-ФОПа Віталія Охоту, який, за версією правоохоронних органів, доставив до ЦНАПу офісні меблі невідомого походження. Також ФОП Віталій Охота був залучений до ремонту адміністративної будівлі Білозірської сільської ради за участю його власної компанії. Слідство показало, що підприємець передав гроші іншій підприємниці, я

Головне слідче управління Служби безпеки України розслідує справу щодо посадовців Чернігівської обласної державної адміністрації та працівників компаній “УкрСіверБуд” і “Будіндустрія”, яких підозрюють у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України (згідно зі статтею 114-1 Кримінального кодексу). До кінця 2023 року ці підрядники мали здійснити будівництво інженерних та фортифікаційних споруд на Чернігівщині на загальну суму 343,7 млн грн. Однак вони не встигли завершити роботи у відведений час.

За даними СБУ, сталося намірене завищення обсягу робіт, а якість фортифікаційних споруд не відповідає встановленим технічним вимогам. Це завдало шкоди національній безпеці, не забезпечивши необхідного захисту кордону від можливого наступу російських сил.

Схожі проблеми виникли й у Сумській області. Поліція проводить розслідування щодо злочинної змови посадовців Сумської обласної державної адміністрації та представників фірм-підрядників, які будували взводні опорні пункти. Схема привласнення бюджетних коштів була досить примітивною: встановлювалися несертифіковані бетонні бункери власного виробництва за рахунок краденого та необлікованого піску з кар’єрів, що розташовані на території Сумського району.

В Донецькій області, як мінімум, дві кримінальні справи були заведені у зв’язку із привласненням бюджетних коштів під час будівництва фортифікаційних споруд. Серед фігурантів цих справ — військовослужбовці, які, за звинуваченням, використовували необроблену деревину, призначену для укріплення.

Зазначені вище ситуації, що стосуються завищення обсягу робіт та порушень під час будівництва фортифікаційних споруд у Чернігівській, Сумській та Донецькій областях, свідчать про серйозні проблеми у сфері оборонної інфраструктури. Підозрілі дії посадовців та підрядників, а також низька якість виконання робіт, не лише завдали шкоди національній безпеці, але й підірвали довіру громадськості до владних структур.

Необхідно провести ретельне розслідування всіх виявлених порушень і злочинів, а також вжити ефективних заходів для запобігання подібним ситуаціям у майбутньому. Забезпечення якості та своєчасності будівництва оборонних споруд є важливою складовою національної безпеки, тому керівництво відповідних органів та компаній повинно виявляти відповідальність і прозорість у своїй діяльності.

Схожі статті

Тіньова сторона публічної благодійності: участь SOCAR у державних закупівлях

На тлі гучних інформаційних повідомлень про гуманітарну допомогу з боку Азербайджану та символічне перетворення автозаправних комплексів SOCAR на «пункти незламності» формується позитивний публічний образ компанії, що активно підтримує Україну в умовах війни. Водночас за межами широкого медійного фокусу розгортається інший процес, значно менш помітний, але не менш важливий з точки зору державних інтересів. Йдеться про діяльність компанії «Торговий дім Сокар Україна» у сфері великих державних закупівель, які потребують уважного аналізу з позицій економіки, етики та безпеки.

Офіційно компанія позиціонує себе як надійний партнер держави, здатний стабільно забезпечувати постачання пального та інших ресурсів у критичний для країни період. Проте умови окремих контрактів, обсяги фінансування та обмежена конкуренція в тендерах викликають запитання щодо реальної вигоди для бюджету. У деяких випадках вартість закупівель виглядає завищеною порівняно з ринковими пропозиціями, а самі процедури — надмірно закритими для альтернативних постачальників.

Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.

Морози на фронті: як екстремальна погода змінює хід бойових дій

Аномально низькі температури, що накрили Україну, суттєво позначилися на ситуації на лінії фронту та вплинули на характер бойових дій. Через сильні морози російські окупаційні війська зіткнулися з додатковими труднощами під час спроб просування вперед, що призвело до помітного зниження темпів їхніх наступальних дій. Про це повідомив начальник відділу комунікацій Третьої окремої штурмової бригади Данило Мельников під час ефіру на телеканалі «Київ24».

За словами військового, різке похолодання ускладнює логістику, використання техніки та організацію штурмових дій противника. Мороз впливає на роботу двигунів, стан озброєння, пересування особового складу та можливість швидко реагувати на зміну обстановки. У таких умовах будь-яка помилка або затримка може мати критичні наслідки, що змушує окупантів діяти обережніше та повільніше.

Мельников підкреслив, що особливо складною ситуація залишається безпосередньо на передовій. За температур близько мінус 20 градусів українські військові змушені тримати оборону в умовах, де часто немає можливості облаштувати глибокі окопи чи забезпечити повноцінне обігрівання позицій. За його словами, ці умови є серйозним випробуванням для особового складу, який перебуває на лінії зіткнення.

На тлі морозів бойові дії тривають і на інших напрямках. За даними аналітиків, українські сили відновили свої позиції в Куп’янську, взявши під контроль значну частину міста, яка раніше перебувала у так званих «сірій» та «червоній» зонах. Водночас російські війська продовжують утримувати позиції у північній частині міста.

Разом із тим противник має окремі тактичні успіхи на Донеччині. Зокрема, російські підрозділи просунулися поблизу Удачного та Гришиного, а також на півдні підконтрольної Україні частини області. Окупанти також зафіксували просування в районі Привільного, що розташоване на напрямку до Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Ситуація на фронті залишається напруженою, а погодні умови лише додають складнощів як для оборони, так і для наступальних дій обох сторін.

У владі підтримали жорсткіші підходи до роботи ТЦК – джерела

В Офісі президента обговорюються ініціативи, спрямовані на посилення контролю за процесами мобілізації та військової служби. Про це повідомляє поінформоване джерело в ОП, знайоме з внутрішніми дискусіями навколо кадрових і управлінських рішень у секторі безпеки й оборони. За словами співрозмовника, віцепрем’єр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайло Федоров підтримав пропозиції нових радників, які передбачають […]

Ризики мирної угоди без гарантій безпеки

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.