Співробітники Департаменту боротьби з наркозлочинністю фабрикують справи для тиску на громадян

Керівництво Департаменту боротьби з наркозлочинністю НПУ Дмитро Торгало та Олександр Вербовський через фейкові кримінальні справи та обшуки намагаються тиснути на звичайних людей або тих, хто раптом став невгодним очільнику ДБН.

Сьогодні з таким обшуком до квартири звичайного водія Дмитра Кулагіна  прийшли підлеглі Олександра Вербовського, він – заступник начальника управління – начальник відділу Департаменту боротьби з наркозлочинністю Нацполіції. ДБНівці разом зі слідчими зайшли в квартиру по вулиці Героїв Дніпра, 16в. Та заявили Кулагіну, що будуть шукати заборонені препарати. Про це розповів адвокат чоловіка Віктор Сорокін. За його словами, жодного стосунку до кримінальної справи щодо незаконного поводження з наркотиками Кулагін не має, він вже багато років займається вантажними перевезеннями. Більше того, в цій справі він досі не є ані підозрюваним, ані навіть свідком, каже адвокат.

«Слідчі Головного слідчого управління Нацполіції України за оперативної підтримки працівників Департаменту боротьби з наркозлочинністю  НПУ прийшли з обшуком о сьомій ранку. Дозвіл на обшук надано ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва. Поліція зазначає, що Кулагін має якесь відношення до торгівлі забороненими наркотичним засобами, а саме займається їх перевозкою. Також судом надано дозвіл на обшук та вилучення його автомобіля марки Фольксваген», – заявив адвокат Сорокін. Саме на цьому автомобілі Кулагін нібито розвозить наркотики, але за словами адвоката, цю машину чоловік продав ще півтора роки тому.

«Обшук явно проводиться «через палець», ретельного огляду не проводиться. Це свідчить про те, що мета цих слідчих – однозначно не розслідування справи, а тиск на людину, яка ніколи не була пов’язана з будь-якими протиправними діями», – каже юрист.

 

Схема – робоча та використовується в ДБН доволі широко, розповідають джерела в правоохоронних органах. Все доволі просто та максимально нахабно: береться реальна справа щодо незаконного поводження з наркотиками, будь-яка. Далі до цієї справи підкладають сфабриковані, найчастіше, просто вигадані факти щодо людей, які не мають стосунку до того злочину. Залагоджують формальності, отримують в суді дозвіл на обшук чергової жертви. І далі людина стає максимально залежною від ДБН.

Силовики спочатку заходять до потенційної жертви з обшуком, а далі вже роблять з людиною, що хочуть – вимагають гроші, тиснуть, шантажують, в залежності від сфери діяльності.

Використовує схему вже не перший місяць – той самий Вербовський Олександр Сергійович з ДБН. За даними джерел, разом з ним свавілля кришує начальник 1-го Управління ДБН Сергій Мар’янов. А на чолі всієї злочинної комбінації – особисто керівник ДБН Дмитро Торгало.

Що знадобилося силовиками від звичайного водія, поки незрозуміло, каже його адвокат. Станом на ранок знайти та вилучити правоохоронці змогли тільки два телефони, флешку з особистими даними та бритву для гоління. Представники постраждалого від свавілля ДБР Дмитра Кулагіна вже готують скарги до від Генпрокуратури, Центрального апарату НАБУ та ДБР та управління внутрішньої безпеки Головного слідчого управління Нацполіції.

Поки на фронті точиться боротьба за існування України, а справжні силовики, військові, рятувальники захищають мирні міста, керівництво ДБН «воює» з видуманими ворогами, користуючись службовим положенням та режимом військового часу.

Схожі статті

Незапланована сесія Київради: Кличко намагається убезпечити Київ від чергового вилучення коштів столичного бюджету

За інформацією наших джерел, на наступному тижні буде скликана “незапланована сесія Київради, через яку мер Києва Віталій Кличко сподівається убезпечити столицю від чергового вилучення коштів київського бюджету”. Так, за інформацією джерела, у понеділок, 9-го лютого, Віталій Кличко збере керівників фракцій для обговорення можливого порядку денного позачергової сесії Київради. В першу чергу мова йтиме про виплати […]

У столиці викрито схему незаконного зняття з військового обліку

У Києві правоохоронні органи припинили діяльність керівниці однієї з громадських організацій, яку підозрюють в організації корупційної схеми, пов’язаної з ухиленням від військового обліку. За даними слідства, жінка налагодила механізм, що дозволяв чоловікам призовного віку за грошову винагороду уникати виконання обов’язків, передбачених чинним законодавством у період воєнного стану.

Як встановили правоохоронці, фігурантка пропонувала «послуги» з оформлення статусу непридатності до військової служби. Ключовим елементом схеми було проходження військово-лікарської комісії з наперед визначеним результатом. Вартість такого «вирішення питання» становила близько 10 тисяч доларів США з однієї особи. Клієнтам обіцяли повний супровід — від консультацій до впливу на ухвалення медичних висновків.

За даними слідства, 41-річна мешканка Київської області запевняла військовозобов’язаних, що має зв’язки з однією зі столичних медичних установ і може організувати «потрібні» довідки та медичні висновки. Зокрема, вона пропонувала оформити стаціонарне обстеження та лікування, після чого чоловікам мали видати документи про непридатність до служби з подальшим виключенням з військового обліку.

Свої послуги підозрювана оцінила у 10 тисяч доларів. Частину суми — 4 тисячі доларів — вона отримала як аванс під час особистої зустрічі з одним із клієнтів.

Протиправну діяльність задокументували слідчі столичного главку поліції спільно з оперативниками Управління стратегічних розслідувань у Києві під процесуальним керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.

Жінку затримали в порядку статті 208 КПК України під час передачі коштів.

Їй повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України — пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб.

У разі доведення вини фігурантці загрожує до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися відповідною діяльністю строком до трьох років, а також конфіскація майна.

Юрій Косюк: шлях аграрного магната між успіхом, впливом і суперечностями

Юрій Косюк є однією з найбільш помітних фігур українського аграрного сектору та засновником холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Протягом приблизно двадцяти років він зумів вибудувати масштабний бізнес, що починався з переробки курятини, а згодом перетворився на вертикально інтегровану корпорацію з багатомільярдними оборотами, значним земельним банком і присутністю на міжнародних ринках. Його ім’я часто згадують у контексті підприємницького прориву, однак разом із досягненнями зростає й кількість дискусій щодо методів ведення бізнесу, управлінських рішень та взаємодії з державою.

Професійний шлях Косюка розпочинався далеко від аграрної галузі. На початку кар’єри він працював біржовим брокером, набуваючи досвіду у фінансових операціях та ринковій аналітиці. Паралельно він експериментував із різними комерційними напрямами, не всі з яких були однаково успішними. Саме цей період сформував його підхід до ризику, масштабування та пошуку ніш, здатних забезпечити довгострокове зростання.

До середини 2010-х років статки Косюка оцінювалися більш ніж у 1 млрд доларів, а земельний банк компанії сягнув майже 400 тисяч гектарів. За цим показником бізнесмен став одним із найбільших латифундистів країни. МХП фактично вибудував вертикально інтегровану модель — від вирощування зерна до виробництва готової продукції та експорту.

Разом із фінансовим зростанням з’явилися й суперечливі епізоди. Зокрема, увагу привертають події 2014 року, коли більшість українських компаній втрачали активи в анексованому Криму. Структури, пов’язані з МХП, змогли перереєструвати кримські аграрні підприємства за російським законодавством і зберегти операційну діяльність. Паралельно було проведено земельний обмін: близько 40 тисяч гектарів у Воронезькій області Росії компанія передала в обмін на приблизно 60 тисяч гектарів у західних регіонах України. У підсумку агрохолдинг отримав вигідніші за площею та розташуванням активи. Критики ставлять питання, чи були такі домовленості можливими без політичної підтримки.

Політична складова біографії Косюка також виглядає нетиповою для великого аграрія. У 2014 році він був призначений заступником глави Адміністрації президента з питань силового блоку, хоча не мав профільного досвіду в безпековій сфері. Згодом став радником президента Петра Порошенка. Після зміни влади бізнесмен зберіг консультативний статус уже при Володимирі Зеленському. Така сталість позицій за різних політичних команд свідчить про високий рівень впливу та доступу до центрів ухвалення рішень.

Окремий пласт репутаційних ризиків формують заяви та публікації в медіа й телеграм-каналах про неформальне оточення бізнесмена — закриті зустрічі та особисті контакти з представниками політики, силових структур і великого бізнесу. Ці твердження не мають судових підтверджень, однак їхня повторюваність створює токсичний інформаційний фон. Для публічної фігури, яка зберігає вплив на державну політику, навіть непрямі підозри можуть мати значні наслідки для довіри суспільства.

У підсумку історія Юрія Косюка — це не лише про ефективну бізнес-модель і аграрний успіх. Це також приклад того, як концентрація земельних ресурсів, фінансових можливостей і стійких політичних зв’язків формує паралельний центр впливу. Саме ця сукупність чинників, а не лише розміри статків, робить його постать предметом пильної уваги та суспільних запитів на прозорість.

Сила маленьких змін у повсякденному житті

Кожен день ми робимо сотні, а то й тисячі рішень, більшість із яких здаються незначними. Проте саме маленькі зміни можуть мати величезний вплив на наше життя та навколишнє середовище. Наприклад, заміна пластикової пляшки на багаторазову або відмова від зайвого використання електроніки не тільки економить ресурси, а й формує відчуття власної відповідальності.

Ментальний аспект таких змін теж важливий. Коли людина починає помічати результати власних маленьких кроків, це мотивує до ще більших досягнень. Прості дії, такі як ведення щоденника, ранкові прогулянки або практика вдячності, поступово змінюють внутрішнє сприйняття світу і підвищують загальний рівень щастя.

Водночас досьє компанії викликає запитання. За даними аналітичних платформ, підприємство зареєстроване у 2016 році та не має суттєвого досвіду виконання бюджетних контрактів. До цього воно уклало лише два невеликі договори на суму близько 23 тисяч гривень із комунальним підприємством у Боярці.

За роки існування фірма неодноразово змінювала власників і юридичну адресу. Серед засновників фігурували фізичні особи з мінімальною бізнес-історією, а також офшорна компанія з Сейшел. Нині власницею та директоркою є Ірина Калініна, яка паралельно займається орендним бізнесом та роздрібною торгівлею як ФОП.

Окрім слабкого портфеля проєктів, компанія згадується в рішеннях Антимонопольного комітету. У 2017 році АМКУ встановив змову учасників тендеру «Миколаївводоканалу», серед яких було й «Д-Груп Інжиніринг». Закупівлю тоді скасували, а учасників оштрафували.

Також підприємство фігурує щонайменше у двох кримінальних провадженнях. В одному з них — щодо будівництва паркінгу в аеропорту «Бориспіль» — слідство вказувало на ймовірне перерахування коштів на рахунки фірм з ознаками фіктивності. В іншій справі компанію згадували серед структур, які, за версією слідчих, могли бути залучені до схем із завищенням вартості робіт та «відмиванням» бюджетних коштів. Рішень суду про визнання вини компанії наразі немає.

Питання виникають і до замовника. КП «Київавтошляхміст» очолює Богдан Кобернюк, який є фігурантом кількох кримінальних проваджень. Йому оголошували підозри у розтраті бюджетних коштів та службовій недбалості під час виконання ремонтних робіт на мостах столиці. Саме це підприємство відповідає за стан значної частини транспортних споруд Києва.

Контекст додає тривоги: за останні роки у столиці неодноразово фіксували обвали та аварійні ситуації на шляхопроводах. Частина з них відбувалася під час або після ремонтів, що підсилює суспільний запит на прозорість тендерів і ретельний відбір підрядників.

Таким чином, контракт на десятки мільйонів гривень із компанією без підтвердженого досвіду та зі спірною історією знову актуалізує питання ефективності контролю за використанням коштів міського бюджету та безпеки столичної інфраструктури.