Сім найзатребуваніших військових спеціальностей в Україні

Україна продовжує активну мобілізацію, адаптуючи процес набору військових до сучасних викликів. Попри те, що основну роль у цьому відіграють Територіальні центри комплектування (ТЦК), все більшої популярності набувають армійські центри рекрутингу. Вони не просто виконують планові завдання з мобілізації, а підбирають фахівців відповідно до реальних потреб фронту, враховуючи здібності та цивільні професії військовозобов’язаних.

На початку 2025 року військові рекрутери виокремили сім ключових спеціальностей, які мають найбільший попит у Збройних силах України.

ТОП-7 найбільш затребуваних військових спеціальностей

1. Фахівці з БПЛА (16%)

Війна дронів стала реальністю сучасних бойових дій, тож оператори БПЛА, інженери та техніки з обслуговування безпілотників є найбільш затребуваними спеціалістами. Оператор дрона — це очі на полі бою, а фахівці, що обслуговують та споряджають БПЛА, забезпечують їхню безперебійну роботу.

“Безумовно, найголовніші люди тут — оператори. Але після виконаного завдання їм потрібно відпочити, а дрон — перевірити, полагодити та зарядити. Якщо це FPV-дрон, його ще й спорядити треба,” — розповідає сержант ЗСУ Вадим Шевчук.

2. Водії та механіки (16%)

Війна неможлива без транспорту. Від бронетехніки до звичайних вантажівок — усе це потребує водіїв та механіків. У ЗСУ не завжди важлива категорія водійського посвідчення — навчають на місці.

“Якщо маєш категорію В, тобі можуть дати що завгодно — від бронетранспортера до танка. Головне, щоб руки росли з правильного місця,” — пояснює Шевчук.

3. Стрілецькі спеціальності (15%)

Штурмовики, снайпери, кулеметники, гранатометники — основа бойових підрозділів. Ці спеціалісти ведуть вогонь по противнику та виконують бойові завдання у найнебезпечніших умовах.

4. Штабні посади (9%)

Попри активні бойові дії, на лінії фронту перебуває не більше 30% військових. Інші забезпечують їхню роботу: займаються логістикою, зв’язком, постачанням зброї та продовольства.

“Щодня заповнюю журнали бойової роботи: хто куди поїхав, скільки боєприпасів використали. Звіти з усіх видів забезпечення, облік за кожну флягу. Паперової роботи — валом,” — розповідає старший лейтенант ЗСУ В’ячеслав Коновалов.

5. Артилерія (6%)

Артилеристи залишаються важливою складовою української армії, хоча і поступаються місцем дронам. Це спеціалісти зі ствольної та реактивної артилерії, мінометники та оператори РСЗВ.

6. Медики (5%)

Медична служба — ключовий елемент армії. Бойові медики, фельдшери та лікарі рятують життя на передовій і в госпіталях.

“Зараз жінок-медсестер в армії менше 5%, тому правильніше говорити ‘медбрат’,” — зазначає військовий хірург Данило Михайлов.

7. Фахівці зі зв’язку та кібербезпеки (5%)

Сучасна війна — це не тільки зброя, а й технології. Зв’язківці та фахівці з кібербезпеки відповідають за надійну комунікацію та захист військових систем від атак противника.

Як працює система рекрутингу?

Станом на 2025 рік в Україні діє 48 армійських центрів рекрутингу, які пропонують понад 10 тисяч вакансій у Збройних силах, Нацгвардії, Держприкордонслужбі та СБУ.

Щотижня у ці центри звертається приблизно 1200 осіб, а загалом з моменту запуску системи рекрутингу кандидатами до армії стали понад 35 000 громадян.

Українське військо постійно змінюється, адаптуючись до реалій сучасної війни. І якщо раніше головну роль відігравали танкісти та артилеристи, то сьогодні найбільша ставка робиться на дрони, мобільність і високі технології.

Попит на військові спеціальності змінюється залежно від ситуації на фронті, проте можна виділити ключові напрями: дрони, мобільність, піхотні підрозділи, зв’язок і логістика. Якщо ви плануєте долучитися до оборони України, рекрутингові центри ЗСУ допоможуть знайти найкраще місце відповідно до ваших навичок та досвіду.

The post Сім найзатребуваніших військових спеціальностей в Україні first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Схожі статті

Наталія Могилевська про минулі помилки та уроки життя у шоу “33 запитання від Люкс ФМ”

Відома українська співачка Наталія Могилевська стала гостею шоу Євгена Фешака «33 запитання від Люкс ФМ», де відверто поділилася особистими історіями та вчинками, які сьогодні викликають у неї сором. Артистка зізналася, що в минулому могла непередбачено образити людей, хоча жодного разу не мала на меті навмисно завдати шкоди. Її прямолінійність та відвертість у спілкуванні іноді сприймалися оточенням гостро, що залишало слід у стосунках з колегами та друзями.

Могилевська підкреслила, що ніколи не крала пісень, не просувалася у кар’єрі «по головах» і не використовувала чужі досягнення для власного успіху. Водночас вона зазначила, що її рішучість та відверті висловлювання могли викликати непорозуміння та навіть глибокі емоційні образи у оточуючих. Артистка наголосила на важливості саморефлексії та здатності визнавати свої помилки, адже вони формують характер і допомагають будувати більш здорові стосунки у майбутньому.

«На жаль, я дуже багато ображала людей. Я нічого поганого ніколи не хотіла. Але я настільки була жорсткою у своїх висловах, рішеннях… А оскільки я мала освіту психологічну, то це був скальпель. Я вскривала людей до такого болю. А хто буде зашивати?» — зізналася співачка.

Могилевська додала, що тоді не вміла «лікувати» людей після того, як несвідомо завдавала їм емоційних ран, і деякі речі, на жаль, уже неможливо виправити чи пробачити.За її словами, сьогодні вона навчилася легко просити вибачення — навіть у дітей.

«Якщо я розумію, що я не права, навіть перед дітьми, я одразу перепрошую і дітей вчу», — зазначила артистка.

У розмові з Євгеном Фешаком Могилевська також торкнулася теми виховання дітей, табу у стосунках, ставлення до віку, ін’єкцій краси, непростих періодів у житті та взаємин у родині.

На Одещині викрили масштабну контрабанду деревини за участю депутата

Детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області викрили та повідомили про підозру депутату Добрянської сільської громади та двом його спільникам у організації незаконного експорту деревини до країн Європейського Союзу протягом останнього року. За інформацією БЕБ, фігуранти систематично вивозили лісоматеріали, використовуючи фальсифіковані документи та створюючи видимість законного експорту.

Слідство встановило, що організатори виготовляли підроблені довідки про походження деревини, на основі яких оформляли офіційні сертифікати. Для проходження митного контролю подавали документи з неправдивими даними щодо обсягів, сортності та походження деревини. У деяких випадках використовували підставних осіб та фірми для прикриття незаконних операцій, що дозволяло приховувати реальних власників і кінцевих бенефіціарів товару.

Схема діяла щонайменше рік, за цей час за кордон незаконно вивезли майже 115 кубічних метрів деревини. Чергову партію контрабандного товару затримали на пункті пропуску «Старокозаче» в Одеській області — саме там детективи БЕБ викрили зловмисників під час оформлення відправлення.

Усім трьом учасникам схеми повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 201-1 Кримінального кодексу України — переміщення лісоматеріалів через кордон поза митним контролем або з приховуванням від контролю. Санкція статті передбачає серйозну кримінальну відповідальність, оскільки йдеться про незаконний експорт товарів, вивіз яких заборонено.

Крюківський вагонобудівний завод зберігає лідерство в державних замовленнях попри питання безпеки

Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ) продовжує залишатися основним отримувачем державних замовлень у сфері вагонобудування, навіть незважаючи на те, що частина його кінцевих бенефіціарів є громадянами Росії, деякі з яких перебувають у санкційних списках РНБО та внесені до бази «Миротворець». Незважаючи на воєнний стан та потенційні ризики для національної безпеки, підприємство зберегло статус монополіста та продовжує вигравати тендери з єдиним учасником, отримуючи мільярди гривень державних коштів.

На КВБЗ офіційно працює близько 4,5 тисячі осіб, серед яких приблизно тисяча займає керівні посади. Зарплата управлінців на підприємстві залишається суттєво вищою за середній рівень у регіоні, що підкреслює значні фінансові потоки, що проходять через завод. Експерти відзначають, що монопольне становище на ринку державних замовлень дозволяє компанії утримувати високі прибутки навіть за умов обмеженої конкуренції та економічної нестабільності.

Вартість пасажирських вагонів, які виробляє КВБЗ, за останні роки зросла з 0,63 млн доларів до 2,3 млн доларів за одиницю. Такий стрибок відбувається на тлі відсутності незалежного аудиту витрат і практики проведення тендерів із мінімальною конкуренцією. У результаті держава змушена оплачувати майже вчетверо дорожчі вагони, не маючи жодного інструменту контролю.

Окреме питання — державний кешбек у розмірі 10%, завдяки якому завод отримує понад 100 мільйонів гривень додатково з кожного мільярда замовлень. Як саме розподіляються ці кошти, невідомо, оскільки перевірки та аудит фактично не проводяться.

Попри численні зауваження експертів і суспільні ризики, ситуація не змінюється: КВБЗ продовжує отримувати мільярдні державні контракти без реального контролю за фінансовою ефективністю та прозорістю. У результаті маємо замкнене коло: держава виділяє кошти, завод їх освоює, але визначити, як саме вони були витрачені, неможливо.

Відставка Андрія Синюка та критика інституційних рішень у контексті “справи Міндича”

Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрій Броневицький публічно висловив переконання, що звільнення заступника керівника САП Андрія Синюка має ознаки «класичного інституційного прикриття». На його думку, таке рішення виглядає як спроба відвести увагу від системних проблем і знизити градус суспільного тиску, який посилився після оприлюднення матеріалів резонансної «справи Міндича».

У центрі цієї справи опинився високопосадовець, який тривалий час вважався одним із найвпливовіших представників САП, що мав особливі комунікації з Офісом Президента. За даними слідства, Синюк згадується у матеріалах як особа, що виконувала роль учасника злочинної організації, долучаючись до реалізації схем, які приписують оточенню бізнесмена Міндича. У цих документах йому приписують участь у виконанні завдань, пов’язаних із впливом на окремі процеси, що могли мати корупційний характер.

Головне порушення, на яке звертає увагу експрокурор, — спосіб, у який відбулася відставка. Синюк звільнений «за власним бажанням», хоча частина 9 статті 46 Закону «Про прокуратуру» прямо забороняє звільняти прокурора під час незавершеного дисциплінарного провадження.

За законом порядок мав бути іншим:– внутрішній контроль САП проводить повну перевірку;– матеріали передаються до КДКП;– КДКП ухвалює остаточне й незалежне рішення.

Жоден із цих етапів не був завершений.

Попри невиконання процедури, звільнення погодили фактично одразу. Ба більше — Синюк отримав 382 723 грн вихідних виплат, що вже відображено в його декларації. Фактично особа, яку в підозрі описують як учасника злочинної організації, не лише уникнула дисциплінарної відповідальності, а й отримала значну компенсацію при звільненні.

Броневицький наголошує: ситуація нічим не відрізняється від тих випадків, за які антикорупційні органи самі ж критикують інших. У місці, де мають демонструвати зразкову прозорість, відбувається повне порушення процедур і подарунок фігуранту кримінальної справи.

За його словами, це радше схоже на «тиху евакуацію», ніж на верховенство закону:САП не завершила розгляд, не передала матеріали до дисциплінарного органу і дозволила топпосадовцю піти з посади без жодних наслідків.

У підсумку, зазначає експрокурор, САП «мала б частіше дивитися в дзеркало» — адже за механізмами боротьби з корупцією нерідко ховається практика її ж прикриття.