Професійний ремонт квартир у Києві: від ідеї до бездоганного результату

У сучасному світі, де конкуренція зростає щодня, а споживачі стають дедалі вимогливішими, питання якості та відповідальності набувають особливої ваги. Для багатьох компаній це вже не просто складові успіху — це фундамент, на якому будується довіра, репутація та довгостроковий розвиток.

Якість — це не лише характеристика продукту чи послуги. Це комплексний підхід, який охоплює всі етапи роботи: від планування і виробництва до комунікації з клієнтами та післяпродажного обслуговування. Коли компанія приділяє увагу деталям, постійно вдосконалює процеси та впроваджує сучасні стандарти, вона створює цінність, яку клієнти відчувають на практиці. Саме це формує лояльність і стимулює повторні звернення.

У КМДА пояснили, що ремонт охопить прогонові будови, опори та елементи мостового полотна. Шляхопровід введено в експлуатацію у 2005 році. Нині на об’єкті зафіксовано руйнування бетонного шару, оголення арматури та її корозію.

Втім, ключові питання виникають не стільки до самого ремонту, скільки до обраного виконавця.

ТОВ “Д-Груп Інжиніринг” зареєстроване у 2016 році. До укладання нинішнього контракту компанія мала лише два договори у системі публічних закупівель — загальною сумою 23 тисячі гривень. Обидва стосувалися дорожніх робіт і були підписані ще у 2017–2018 роках.

Фірма неодноразово змінювала місце реєстрації та власників. У різні роки вона належала фізичним особам, пов’язаним між собою, а також офшорній компанії із Сейшел. З 2025 року засновницею та директоркою є Ірина Калініна, яка також володіє іншими бізнесами — у сфері оренди нерухомості та роздрібної торгівлі.

У 2017 році компанія брала участь у тендері “Миколаївводоканалу”. Згодом Антимонопольний комітет встановив факт змови між учасниками закупівлі, що стало підставою для штрафів і скасування процедури.

“Д-Груп Інжиніринг” фігурує щонайменше у двох кримінальних провадженнях. В одному з них йдеться про можливу розтрату коштів під час будівництва паркінгу в аеропорту “Бориспіль”. За даними слідства, частина бюджетних коштів могла бути переведена через субпідрядні структури на рахунки компаній із ознаками фіктивності.

В іншому провадженні компанія згадується у справі про можливу розтрату 192 млн гривень у 2016–2017 роках у столиці. Слідчі вказували на схеми штучного завищення вартості робіт та ознаки фіктивності окремих підприємств.

КП “Київавтошляхміст” входить до структури КК “Київавтодор”. Підприємство очолює Богдан Кобернюк, який є фігурантом кількох кримінальних проваджень.

У 2024 році йому повідомили про підозру у справі щодо розтрати коштів під час ремонту деформаційних швів мостів. Слідство вважає, що роботи були виконані не в повному обсязі, а документи підписані з порушеннями. Також йому інкримінують службову недбалість, що призвела до збитків бюджету на 3,5 млн гривень у межах іншого договору.

Департамент транспортної інфраструктури КМДА, якому підпорядковується корпорація “Київавтодор”, курується керівництвом міста.

Останніми роками у столиці неодноразово фіксували інциденти з мостами та шляхопроводами. У червні 2024 року стався обвал пішохідної частини Повітрофлотського шляхопроводу. У жовтні 2023-го під час реконструкції обвалилася прогонова будова Дегтярівського шляхопроводу.

На цьому тлі вибір підрядника з мінімальним досвідом та кримінальним шлейфом для виконання робіт на об’єкті за 95 млн гривень викликає додаткові питання щодо критеріїв відбору та системи контролю за використанням бюджетних коштів.

У сучасному світі технології проникають у всі сфери нашого життя, від роботи та освіти до розваг і спілкування. Щодня ми користуємося смартфонами, комп’ютерами та різноманітними гаджетами, не замислюючись про те, наскільки вони спрощують наші дії та відкривають нові можливості. Завдяки інноваційним рішенням люди можуть працювати дистанційно, навчатися онлайн та залишатися на зв’язку з друзями і родиною, незалежно від географічного розташування.

Технологічний прогрес також змінює спосіб отримання інформації. Інтернет і соціальні мережі дозволяють миттєво дізнаватися про події у світі, але одночасно ставлять перед нами завдання критично оцінювати джерела. Важливо вміти відрізняти достовірну інформацію від фейкових новин і користуватися технологіями відповідально, адже вони несуть як користь, так і потенційні ризики.

Саме тому українські військові дедалі частіше відмовляються від електричних обігрівачів на позиціях. Те, що в мирних умовах виглядало б базовим засобом комфорту, у фронтовій реальності перетворюється на небезпечний сигнал. Натомість бійці використовують хімічні грілки — вони дають мінімальну теплову сигнатуру і дозволяють підтримувати циркуляцію крові без різкого «світіння» у тепловізорі.

Це показовий приклад того, як технології змінюють саму фізику війни. Якщо раніше головним завданням у холодну пору було зберегти тепло, то тепер — зробити це максимально непомітно.

Другий вимір проблеми — енергетичний. Портативні акумулятори, павербанки, зарядні станції стали таким самим елементом спорядження, як бронежилет або рація. Без живлення не працюють дрони, планшети, засоби зв’язку. Але батареї на морозі швидше розряджаються, а їх кількість обмежена. Це створює додаткове навантаження на логістику і змушує підрозділи економити енергію буквально по годинах.

Мороз впливає і на озброєння. Застигають мастила, уповільнюється робота механізмів, зростає ризик відмов. Бійці змушені адаптувати технічні рішення — використовувати інші суміші, змінювати частоту обслуговування. Холод стає фактором, який прямо впливає на боєздатність.

Окремий аспект — фізичне виснаження. Тривале перебування на мінусових температурах, навіть за наявності мінімального обігріву, поступово знижує концентрацію, швидкість реакції і загальну витривалість. Ротації на позиціях доводиться робити частішими, але це теж пов’язано з ризиками: переміщення — одна з найнебезпечніших фаз на фронті.

Додаткову загрозу становлять перепади температури. Волога форма після відлиги знову замерзає, а переохолодження може настати дуже швидко. Сухий одяг перетворюється на критичний ресурс, який доставляють так само, як боєприпаси чи воду.

Попри екстремальні умови, інтенсивність атак не зменшується. Зима не стала паузою у бойових діях. Навпаки, замерзлий ґрунт спрощує пересування техніки і піхоти на відкритих ділянках, що створює нові виклики для оборони.

Поки Міністерство охорони здоров’я звітує про впровадження реформ, розширення програм скринінгу та підвищення доступності медичних послуг, у професійному середовищі дедалі активніше обговорюється інше питання — наскільки відкритими та конкурентними залишаються державні закупівлі лікарських засобів. Особливу увагу привертає діяльність великих фармацевтичних виробників, які співпрацюють із державою, зокрема в оборонному секторі, де обсяги контрактів вимірюються сотнями мільйонів гривень.

Одним із ключових гравців ринку є АТ «Фармак» — компанія, що входить до числа найбільших виробників лікарських засобів в Україні та активно взаємодіє з державними замовниками. За підсумками 2024 року підприємство задекларувало 1,62 млрд грн чистого прибутку. Водночас, за наявною інформацією, понад 844 млн грн із цієї суми забезпечили контракти з державними структурами, серед яких — госпіталі Міністерства оборони та підрозділи МВС. Така структура доходів закономірно викликає підвищений інтерес до механізмів формування цін, умов тендерів і рівня конкуренції під час відбору постачальників.

Аналіз окремих закупівель свідчить про різницю між цінами для державних установ і роздрібним ринком. Зокрема, ін’єкційний препарат «Тріомбраст» закуповувався державним військовим клінічним госпіталем по 597 грн за упаковку, тоді як у роздрібних мережах його ціна стартувала від 423 грн. Подібна ситуація зафіксована щодо крему «Ліпстер», таблеток «Аторвакор» та препарату «Аладин-Фармак», де вартість для армії, за даними контрактів, перевищувала середньоринкові показники у півтора–три рази.

Ключову роль у ланцюгу постачання відіграють великі дистриб’ютори — «БаДМ» та «Оптіма-Фарм». Їхню узгоджену поведінку в попередні роки досліджував Антимонопольний комітет. Експерти ринку вказують на механізм так званих «актів зменшення вартості» між виробником і посередником. Така модель дозволяє формально декларувати зниження ціни, водночас залишаючи значну частину націнки — від 25 до 70% — у структурі дистриб’ютора.

Додаткову увагу привертає корпоративна структура компанії. Власність через кіпрську Farmak Group Limited та наявність афілійованих підприємств у Центральній Азії створюють можливості для оптимізації податкового навантаження та перерозподілу фінансових потоків між юрисдикціями. Саме ці аспекти, за словами фахівців з фінансового моніторингу, потребують ретельного аудиту.

Водночас у відкритих джерелах фігурує інформація про низку кримінальних проваджень, пов’язаних із діяльністю компанії та її контрактами. Попри це, виробничі потужності продовжують розширюватися, зокрема у Києві та Шостці.

Ситуація на фармринку демонструє системну проблему: в умовах війни державні закупівлі стають одним із ключових джерел доходу для великих виробників і дистриб’юторів. Питання полягає не лише в окремих контрактах, а в механізмах ціноутворення, які формують навантаження на бюджет.

Експерти наголошують: без повної прозорості ланцюгів постачання, аудиту контрактів і публічного контролю державні витрати на медицину ризикують перетворитися на інструмент перерозподілу коштів на користь обмеженого кола гравців.