Поради для українських споживачів як і де купити EcoFlow за найкращою ціною

Ці інноваційні пристрої представляють собою компактні та потужні літій-іонні акумулятори, які можна заряджати різними способами, включаючи використання сонячних панелей або підключення до звичайної електромережі. Така гнучкість у способах зарядки робить їх надзвичайно зручними для використання в різноманітних умовах.

В Україні на тлі масових відключень електроенергії посилюється дефіцит техніки “від блекауту”, а ціни на неї стрімко зростають. У багатьох продавців товару вже немає, формують списки клієнтів під майбутні постачання, які обіцяють через місяць-півтора. Але передоплату треба внести вже зараз — 50%, а то й 100% від вартості техніки. Але є ще один варіант. Техніку можна замовити напряму́ на закордонних інтернет-майданчиках. Причому ціни там нижчі, аніж в українських магазинах. Щоправда, є нюанси з доставлянням.

Як замовити генератори, зарядні станції чи сонячні панелі за кордоном і скільки доведеться заплатити.

В Україні техніка “від блекауту” закінчується — багато моделей вже в дефіциті, ціни зростають. Але на закордонних інтернет-майданчиках такої проблеми нема — вибір обладнання дуже широкий. Та головне — ціни нижчі, аніж в Україні.

Наприклад, в інтернет-магазині мережі Mediamarkt (вона працює у Німеччині та Польщі) дизельний генератор Hahn&Sohn HD 9000 SA зараз пропонують зі знижкою — за 1499 євро (стара ціна — 2499 євро).

На українському майданчику prom.ua такий же генератор виставлений за 140 тисяч гривень. За нинішнім курсом це 3174 євро, тобто набагато дорожче не лише від акційної, а й від повної ціни Mediamarkt.

Інверторний генератор на 7 кіловатів AiPower SC8000i на Mediamarkt продають за 1700 євро. Акції на нього нема, це повна ціна.

В Україні таку модель генератора теж пропонують, але вже дорожче, аніж за 100 тисяч гривень. Наприклад, фірма Power Live виставила цінник 103 тисячі гривень, а це 2335 євро, тобто на 600 дорожче, аніж у Європі.

У мережі електроніки та побутової техніки Comfy ця ж модель коштує 102 949 гривень, а на майданчику Electro 100 — майже 108 тисяч.

На сервісі онлайн-продажів Amazon зарядну станцію EcoFlow River 2 продають за 207 євро. В Україні, за даними інтернет-магазину Hotline, діапазон цін на таку модель коливається від 10 550 до 17 220 гривень, це 239—390 євро. Як бачимо, мінімальна цінова планка в українських продавців не набагато вища, ніж цінник Amazon. Інша річ, що по 10,5 тис. грн ця зарядна станція залишилася у ліченої кількості продавців. Інші пропонують чекати нових постачань, але попереджають, що ціни можуть змінитися. Тож, щоб купити цю зарядну станцію в Україні зараз, доведеться переплачувати майже вдвічі.

Та все ж по EcoFlow різниця в цінах в українських та європейських магазинах не така велика, як у випадку з генераторами.

Скажімо, інша модель EcoFlow — Delta Max 2000 — на Mediamarkt коштує близько 1540 євро.

В Україні, за даними Hotline, ціни на цю модель коливаються від 59 999 до 84 999 гривень, тобто 1360—1927 євро. Нижня цінова планка навіть менша за європейську.

Причина в тому, що в Україні з минулого року працює офіційний постачальник EcoFlow. Як розказали “Телеграфу” в авторизованому магазині, ціни у нас плюс-мінус такі ж як і в Європі. Але зараз є перебої з деякими моделями, чекають нових поставок. Коли вони будуть, в магазині не змогли уточнити. Є ще й інші продавці, і, коли з офіційними постачаннями проблеми, вони намагаються заробити по максимуму.

В Україні схожі комплекти коштують 50—70 тисяч гривень, але у багатьох продавців їх вже нема.

На цьому майданчику є й багато недорогих павербанків. Скажімо, Baseus 3000 mAh коштує 1500 гривень. В Україні такий же пропонують за 3000—3500 гривень.

В цілому на AliExpress багато акційних пропозицій по техніці “від блекауту”. Можна знайти досить пристойні моделі за смішні гроші, як от, наприклад, зарядну станцію LiFePo4 Battery зі знижкою майже 70% — за 9455 гривень чи генератор на 4,8 кіловата зі знижкою 60% — за 11 тис. грн. Українські продавці пропонують моделі такої потужності мінімум за 30 тисяч.

Втім, техніку “від блекауту”, яку не проблема замовити у закордонних продавців, ще треба доставити в Україну. І з цим — чимало нюансів.

Наприклад, з AliExpress більшість енергетичних товарів з початку війни напряму́ в Україну не доставляють. Це пов’язано з обмеженнями на провезення техніки з елементами живлення транзитом через інші країни (а саме так зараз доставляють в Україну товари з Китаю).

Це не означає, що українці не можуть замовити з китайського майданчика генератор чи павербанк. Просто доведеться переплатити. Постійні покупці техніки на AliExpress, з якими поспілкувався “Телеграф”, радять зареєструватися у якійсь з українських служб доставки (скажімо, “Міст Експрес” чи “Нова пошта”) й отримати там адресу складу в європейській країні, наприклад, у Польщі. І вже цю адресу вказати як пункт призначення при замовленні на AliExpress.

Доставка більшості товарів з AliExpress до пункту призначення безкоштовна. А от за доставку з європейського складу на українську адресу вже доведеться заплатити. Тариф досить високий — 7—8 євро за кілограм. Тобто, замовляти важкий генератор за такою таксою навряд чи дуже вигідно, доставка може коштувати за сотню євро.

Але є й інші варіанти. Наприклад, можна замовити доставку не великим службам, а приватним посередникам, яких зараз чимало. У них апетити значно нижчі — від долара за кілограм ваги товару. Тобто за доставку генератора доведеться заплатити 30—50 доларів, а зарядної станції — 5—10 доларів. Та є ризик натрапити на шахраїв і взагалі залишитися без товару.

Є ще один нюанс придбання техніки за кордоном — податки. За українським законодавством, приватні особи можуть завозити без мит і податків товарів на 150 євро. Все, що більше від цієї суми, обкладають 10% мита та 20% ПДВ. Наприклад, якщо сонячна панель коштує 1000 євро, то з 850 євро треба сплатити 30% або 255 євро. Але можна отримати відшкодування податку у країні придбання товару (за системою tax free), щоправда, у більшості країн ЄС на техніку повертають не 20%, а 12—15%.

Схожі статті

Кандидат у судді апеляційної інстанції не пройшов перевірку на доброчесність

Кандидат на посаду судді апеляційного суду Павло Прохоров, який наразі здійснює правосуддя у Київському районному суді міста Одеси, отримав негативний висновок щодо відповідності стандартам доброчесності та професійної етики. Така оцінка була сформована Громадською радою доброчесності за підсумками детального аналізу його декларацій, майнового стану та наданих фінансових пояснень.

Під час перевірки особливу увагу було приділено співвідношенню між офіційними доходами судді та його сім’ї і реальним рівнем життя, який випливає з наявного майна та витрат. За результатами дослідження Рада дійшла висновку, що задекларовані доходи не дають достатніх підстав для пояснення вартості набутого рухомого та нерухомого майна, яким володіє родина судді.

На кінець 2015 року дружина судді декларувала заощадження у розмірі 349,5 тисячі гривень. З урахуванням поточних витрат на життя ці кошти, за оцінкою ГРД, могли покривати лише базові потреби сім’ї протягом року. Водночас уже в декларації за 2016 рік кандидат зазначив, що його дружина володіє готівковими заощадженнями у розмірі 27,6 тисячі доларів США, що за тодішнім курсом відповідало приблизно 740–750 тисячам гривень.

Таке суттєве зростання обсягу готівки виглядало економічно необґрунтованим, особливо з огляду на нещодавню значну покупку та обмеженість вільних коштів. Сам кандидат пояснив, що у лютому 2015 року його дружина продала однокімнатну квартиру за 349,5 тисячі гривень, після чого ці кошти були конвертовані в долари і зберігалися вдома. У 2016 році, за його словами, дружина отримала 397 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності, які також були переведені в іноземну валюту. Таким чином, загальна сума, за версією кандидата, дозволяла сформувати задекларовані 27,6 тисячі доларів.

Громадська рада доброчесності не визнала ці пояснення достатніми та переконливими. Окремі сумніви викликало подальше систематичне зростання заощаджень дружини судді в наступні роки, а також непропорційно велика частка доходів, яка, за деклараціями, спрямовувалася на накопичення готівки та інвестування у криптовалюту. При цьому враховувалися склад сім’ї, регулярні витрати на проживання, поїздки за кордон, утримання кількох транспортних засобів, один із яких було придбано у 2021 році.

У сукупності ці обставини, на думку ГРД, ставлять під сумнів повноту та достовірність пояснень щодо джерел походження коштів і структури заощаджень сім’ї кандидата. В результаті Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що Павло Прохоров не відповідає критеріям доброчесності, необхідним для обіймання посади судді апеляційного суду.

Зазначається також, що під час повномасштабного вторгнення дружина кандидата набула значну кількість рухомого й нерухомого майна та задекларувала володіння криптовалютою Ethereum вартістю близько 1,1 мільйона гривень, що стало додатковим фактором для оцінки фінансової поведінки сім’ї.

Олександр Кацуба став співвласником великої приватної газовидобувної компанії

Колишній заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександр Кацуба офіційно увійшов до складу співвласників ТОВ «Надра-Геоінвест» — однієї з найбільших приватних компаній у сфері газовидобутку в Україні. На початку 2026 року на нього було переоформлено 50% корпоративних прав підприємства. Раніше ця частка належала його колишній дружині Тетяні Гузенко, що було зафіксовано у відповідних реєстраційних документах.

Другим співвласником «Надра-Геоінвесту» залишається Олександр Гузенко, який разом із новим партнером бере участь у стратегічному управлінні компанією. Таким чином, структура власності підприємства набула більш чіткого та прозорого формату, що може позитивно вплинути на подальший розвиток бізнесу та інвестиційну привабливість.

Водночас компанія фігурує у кримінальному провадженні Служби безпеки України №22022000000000540. Розслідування ведеться за статтями, що стосуються державної зради, сприяння державі-агресору та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. За версією слідства, керівники та засновники компанії могли вступити у змову з метою здійснення фінансових операцій із ризиковими контрагентами, а також поставок товарів до Російської Федерації та на тимчасово окуповані території України. Всі ці твердження наразі перевіряються в межах досудового розслідування.

Експерти ринку пов’язують переоформлення частки на Олександра Кацубу з юридичними ризиками, які виникли для колишньої власниці активу. За оцінками фахівців, блокування банківських рахунків Тетяни Гузенко у зв’язку з кримінальним провадженням могло створити загрозу для управління компанією та розподілу дивідендів. У такій ситуації переоформлення корпоративних прав дозволяє зберегти операційний контроль і захистити активи.

Історія «Надра-Геоінвест» бере початок із періоду державно-приватного партнерства у 2007 році та включає кілька змін власників, участь структур, пов’язаних із колишніми високопосадовцями, а також використання офшорних компаній. Сьогодні підприємство володіє значним портфелем ліцензій і генерує мільярдні доходи, залишаючись одним із ключових гравців приватного газового ринку України.

На тлі триваючого слідства та фінансових обмежень для окремих фігурантів Олександр Кацуба офіційно став співвласником компанії і формально контролює частку, що приносить значні дивіденди.

Переговори в Абу-Дабі: шанс на мир чи чергова дипломатична пастка

У столиці Об’єднаних Арабських Еміратів стартує новий етап міжнародних переговорів, присвячених припиненню війни проти України. Для Києва ситуація залишається вкрай непростою: військовий тиск триває, союзники втомлюються від затяжного конфлікту, а Москва продовжує грати на протиріччях глобальної політики. Водночас саме цей раунд привертає підвищену увагу, адже вперше за тривалий час з’являються сигнали, які можуть пролити світло на справжні наміри російського керівництва.

Ключова інтрига полягає не лише в умовах можливого припинення вогню, а в глибині готовності Кремля до реальних компромісів. Досвід попередніх зустрічей навчив українську сторону та її партнерів обережності: за гучними заявами не раз ховалася спроба виграти час, перегрупувати сили або нав’язати вигідний Москві порядок денний. Тепер же дипломати намагаються відрізнити справжні кроки до деескалації від чергової політичної гри, замаскованої під мирні ініціативи.

Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.

Тіньова сторона публічної благодійності: участь SOCAR у державних закупівлях

На тлі гучних інформаційних повідомлень про гуманітарну допомогу з боку Азербайджану та символічне перетворення автозаправних комплексів SOCAR на «пункти незламності» формується позитивний публічний образ компанії, що активно підтримує Україну в умовах війни. Водночас за межами широкого медійного фокусу розгортається інший процес, значно менш помітний, але не менш важливий з точки зору державних інтересів. Йдеться про діяльність компанії «Торговий дім Сокар Україна» у сфері великих державних закупівель, які потребують уважного аналізу з позицій економіки, етики та безпеки.

Офіційно компанія позиціонує себе як надійний партнер держави, здатний стабільно забезпечувати постачання пального та інших ресурсів у критичний для країни період. Проте умови окремих контрактів, обсяги фінансування та обмежена конкуренція в тендерах викликають запитання щодо реальної вигоди для бюджету. У деяких випадках вартість закупівель виглядає завищеною порівняно з ринковими пропозиціями, а самі процедури — надмірно закритими для альтернативних постачальників.

Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.