Показова страта в Одесі: розстріл серед білого дня

Розстріл відомого одеського активіста Дем’яна Ганула шокував не лише місцевих мешканців, а й усю країну. Напад стався 14 березня, у розпал дня, у багатолюдному місці, неподалік зупинки громадського транспорту та житлових будинків.

Саме вбивство побачили мільйони людей – запис із вуличних відеокамер швидко потрапив до соціальних мереж. На “ролику” – Дем’ян, який нерухомо лежить біля дверей магазину. Активіст ще живий. Поруч із ним стоять невідомі чоловік та жінка – мабуть, просто перехожі. Вбивця розміреним кроком із пістолетом у руках підходить до Дем’яна, робить контрольний постріл у голову і на очах очевидців спокійно йде…

Це виглядає настільки абсурдним, ніби постановочний кадр. Проте все виявилося реальним – виття поліцейських сирен, перекриті вулиці та автоматники на кожному розі…

Вже за кілька годин на зловмисника вдягли кайданки: у соцмережах з’явилося відео затримання. Трохи розгублений чоловік плутано відповідає на запитання: “Ім’я? Військове звання? Зброя?”… За даними слідства, фігурант – 46-річний дезертир, який перебуває у розшуку з кінця лютого поточного року. У поліції припускають: він не повернувся на місце служби саме для того, щоб ретельно підготувати вбивство.

У слідства є кілька версій: вбивство на замовлення, скоєне у зв’язку з професійною, громадською діяльністю активіста, причетність російських спецслужб, а також – особиста неприязнь.

Варто визнати, що ворогів у 31-річного Ганула було хоч греблю гати. Свою громадську діяльність уродженець Кіровоградської області розпочав наприкінці 2013-го, у 2014–2016 роках очолював в Одесі силовий блок “Правого сектору”. Був учасником низки заходів, серед яких – “сміттєві люстрації”, патріотичні марші та ще ряд подій, пов’язаних із протистоянням “антимайдану”. Серед них – масові заворушення 2 травня 2014 року.

Після виходу з “Правого сектору” Ганул створив громадську організацію “Вуличний фронт”. Брав участь у публічних акціях із закриття наркоточок в Одесі, у протестах проти забудови Літнього театру, зелених зон та узбережжя Чорного моря. Відомий як волонтер, екоактивіст, зоозахисник, затятий борець з імперською та радянською символікою – особисто зривав деяку з них… Він жорстко реагував на антиукраїнські настрої, знаходив “любителів Росії”, кривдників військових та змушував просити вибачення під відеозапис.

Водночас не можна не визнати, що Ганула знають і за іншими, не дуже втішними для нього “епізодами”. Наприклад, його звинувачували у ксенофобських висловлюваннях на адресу представників національних меншин, затримували у машині з боєприпасами – тоді активіст стверджував, що авто – не його. У 2023 році він заявив, що його побили військові через претензії стосовно “машини для фронту”. Складно сказати, що саме тоді сталося, але справа потихеньку затихла.

Торік у липні Ганул писав у соцмережах, що Басманний суд Москви заочно заарештував його за кількома статтями Кримінального кодексу РФ.

Чоловік стверджував, що після низки акцій із захисту честі військових ЗСУ отримує чимало погроз, а в інтернеті, у відкритому доступі, виявилася особиста інформація про його рідних.

На різних російських інформаційних ресурсах оголосили нагороду за його “голову”. Тоді громадський діяч звернувся до СБУ з проханням надати охорону (через кілька місяців було затримано замовника замовного вбивства, однією з цілей якого був саме Дем’ян; обвинувачений зараз у в’язниці й правоохоронці стверджують, що більше прохань про захист від Ганула не надходило).

Кілька місяців тому він став батьком, і душі не чув у маленькій доньці. На фото, викладених в Instagram, Дем’ян на руках зі своєю крихіткою. Текст до фото доводить до сліз: “Я розумію, материнство – це не тільки про кохання та ніжність, це також про виснаження та жертви. Тому підтримка для жінки титанічно необхідна, вона може виявлятися в чому завгодно, але без неї ніяк. Народжуйте дітей, любіть своїх дружин, ходіть до української церкви”.

Як розповіли друзі Ганула, він не був впевнений у своїй безпеці, а з народженням доньки його занепокоєння ще більше посилилося. За словами активістів, знаючи, що ходить “по лезу бритви”, Дем’ян нещодавно змінив місце проживання. Але це, як бачимо, не допомогло. У День українського добровольця, на проспекті Українських героїв – показово застрелено активіста з яскраво вираженою проукраїнською позицією. Хто б не був замовником вбивства та якими б не були мотиви злочинців, вони зробили великий подарунок ворогам України.

Лариса Козова

The post Показова страта в Одесі: розстріл серед білого дня first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Схожі статті

Захоплення українців на Балі: викрадення Єрмака Петровського та його супутника

Нещодавно на індонезійському острові Балі сталася тривожна подія — двоє громадян України, Єрмак Петровський та його супутник, були викрадені. Інцидент викликав широкий резонанс серед української громади та міжнародної спільноти. За попередніми даними, захоплення стало результатом складних обставин, пов'язаних із бізнес-діяльністю потерпілих на острові.

Викрадення українців на Балі — це не перший випадок, коли іноземці стають жертвами кримінальних угруповань, що діють на території курортних островів. Проте цей випадок має особливе значення, оскільки він став каталізатором для обговорення питання безпеки іноземців у таких популярних туристичних напрямках, як Балі. Спільнота одразу почала задавати питання: наскільки ефективно працює система безпеки в Індонезії, і як Україні варто реагувати на такі загрози своїм громадянам за кордоном?

Інцидент, за однією з версій, розпочався з конфлікту між українцями та представниками місцевого кримінального середовища кавказького походження. За іншою — причиною могли стати бізнес-зв’язки, зокрема ймовірна причетність до діяльності дніпровських кол-центрів.

Згідно з поширеною інформацією, наступного дня після конфлікту, коли Петровський і Комаров пересувалися на байках, автомобіль, у якому перебували люди, пов’язані з кримінальним авторитетом, збив Ігоря Комарова. Після цього його викрали. Єрмаку Петровському вдалося втекти.

Сьогодні у мережі з’явилося відео із заявами Ігоря Комарова.

У записі чоловік робить гучні заяви щодо діяльності кол-центрів у Дніпрі та можливого «кришування» цього бізнесу впливовими особами.

На відео Комаров називає конкретні прізвища та стверджує, що захист і безпеку для кол-центрів нібито забезпечував Олександр Петровський, відомий за прізвиськом «Нарік». За його словами, з одного офісу щомісяця сплачувалося близько 15 тисяч доларів, а з інших — до 30 тисяч доларів.

Також у зверненні згадуються співробітники Служби безпеки України та чинний голова Одеської ОВА Сергій Лисак. Комаров стверджує, що під покровительством Петровського і Лисака в Дніпрі могла діяти мережа кол-центрів, яку він називає ОЗУ «Дев’ятки».

Довідково: Комаров народився 19 червня 1997 року, проживає у Дніпрі. У відкритих реєстрах на нього не зареєстровано підприємницької діяльності чи компаній. З Єрмаком Петровським його пов’язує давнє знайомство. Обидва фігурували у кримінальному провадженні 2021 року.

28 лютого 2021 року в Дніпрі сталася стрілянина в кафе «Тініца». За даними правоохоронців, група осіб обстріляла автомобіль бізнесмена Артура Рисіна — генерального директора агрохолдингу «Степова». У справі тоді затримали 13 осіб, серед яких були Петровський та Комаров. Провадження відкрили за ч. 4 ст. 296 КК України — хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї. Фігурантам загрожувало до семи років позбавлення волі.

Можливі територіальні поступки України в обмін на вступ до ЄС: аналіз перспектив мирного врегулювання

Україна розглядає потенційну можливість територіальних поступок як частину мирного врегулювання конфлікту, в разі, якщо це допоможе прискорити її вступ до Європейського Союзу. Про це повідомляє німецьке видання Die Welt, посилаючись на джерела в європейських дипломатичних колах. За словами співрозмовників у Брюсселі, США, виступаючи посередниками в можливих переговорах, нібито підтримують сценарій, при якому Київ погодиться на певні територіальні компроміси, якщо це дозволить країні швидше стати частиною Європейського Союзу.

Європейські партнери, в свою чергу, мають свої зацікавленості в успішному завершенні цього процесу, оскільки стабільна Україна в межах ЄС забезпечить не тільки безпеку, але й економічну стабільність у всьому регіоні. Але чи готова українська влада та народ до таких поступок, що можуть бути сприйняті як компроміс, ще залишається під питанням. Спостерігачі також звертають увагу на можливу внутрішню політичну реакцію в Україні, оскільки питання територіальних поступок завжди є дуже чутливим і може призвести до значних протестів.

Дипломати зазначають, що президенту Володимиру Зеленському «потрібен реальний козир», якщо він прагне заручитися підтримкою українського суспільства щодо потенційних територіальних поступок. У цьому контексті в ЄС можуть розглянути варіант прискорення переговорного процесу про вступ України.

За даними видання, в обговорюваних неформальних сценаріях як можлива дата вступу України до ЄС фігурує 2027 рік. Водночас джерела в Брюсселі називають більш реалістичними терміни 2028–2030 років і не очікують повноцінного членства вже наступного року.

«Територіальна втрата в обмін на членство в ЄС і гарантії безпеки — схоже, це формула Трампа для вирішення війни в Україні. Але чи зможуть європейці з цим погодитися?», — йдеться у статті.

При цьому європейські дипломати визнають, що прискорений вступ України до ЄС у межах чинної процедури розширення виглядає складним завданням. Вони зазначають, що офіційний процес передбачає виконання значної кількості критеріїв, зокрема у сферах боротьби з корупцією та забезпечення верховенства права.

Офіційних підтверджень щодо існування такого плану від уряду України, Європейської комісії чи адміністрації США наразі не оприлюднено.

Звільнення Олега Опанасюка з Пустомитівської окружної прокуратури: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення про звільнення Олега Опанасюка з посади прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області. Це рішення стало результатом ретельного розгляду його діяльності та відповідних дисциплінарних порушень, що мали місце в процесі виконання службових обов’язків.

Комісія ретельно вивчила всі обставини, зокрема можливі порушення етики та правової дисципліни з боку Олега Опанасюка, і дійшла висновку про необхідність такого кроку. Важливо відзначити, що це рішення було ухвалено після серії перевірок та розгляду всіх фактів, які могли вплинути на професіоналізм і поведінку прокурора.

Свою позицію Опанасюк пояснював станом здоров’я та неможливістю тривалих переїздів. Однак КДКП встановила, що у цей період він безперешкодно їздив на атестацію до Києва та двічі особисто керував автомобілем під час перетину державного кордону з Польщею. Ці обставини стали ключовими для оцінки його доводів.

У рішенні комісії зазначено, що така поведінка, особливо в умовах воєнного стану та підвищеної уваги суспільства до питань соціальних виплат і пільг, підриває авторитет прокуратури. З огляду на це до прокурора застосували найсуворіше дисциплінарне стягнення — звільнення.

Втім, історія Опанасюка — лише один із прикладів системної проблеми, коли статус особи з інвалідністю використовується для отримання спеціальних пенсій та інших привілеїв. Попри публічні звіти Генерального прокурора про звільнення окремих посадовців і відкриття кримінальних проваджень, практика дострокового виходу на пенсію та отримання значних виплат продовжує викликати суспільний резонанс.

Раніше широкий розголос отримала історія колишнього прокурора Казакa, який у 29 років оформив пенсію через суд і домігся щомісячних виплат у розмірі понад 150 тисяч гривень. Також у публічному просторі згадуються випадки прокурорів, які поєднують спеціальні пенсії із зарплатою та володіють дорогими автомобілями й нерухомістю, частину з яких не відображають у деклараціях.

Юристи наголошують, що ключовою проблемою залишається механізм призначення спеціальних пенсій і практика зарахування до спецстажу періодів навчання чи роботи, які фактично не пов’язані з виконанням прокурорських функцій. У поєднанні з рішеннями окремих судів це створює можливості для отримання виплат, які суттєво перевищують середні пенсії в країні.

У суспільстві дедалі гучніше звучать вимоги переглянути підходи до призначення спеціальних пенсій та посилити контроль за достовірністю довідок МСЕК, щоб унеможливити використання соціального статусу як інструменту збагачення.

Міжнародний день рідної мови: значення та традиції 21 лютого

21 лютого у світі та в Україні святкують важливу подію — Міжнародний день рідної мови. Це свято було засноване ЮНЕСКО у 1999 році з метою підтримки мовного різноманіття та культурної ідентичності, адже кожна мова несе в собі багатий досвід свого народу. Збереження та розвиток рідних мов є важливим завданням для кожної нації, адже вони формують зв'язок між поколіннями, зберігають традиції та історію.

Цей день не лише присвячений мовному різноманіттю, а й має глибокі корені в релігійних та народних традиціях. За новим церковним календарем, 21 лютого вшановують святого Тимофія Олімпійського, святителя Євстахія Антіохійського та Козельщанську ікону Божої Матері. Ці святі стали важливими фігурами в історії церкви, а їхні подвиги досі служать моральним орієнтиром для багатьох людей.

Для більшості громадян України рідною є українська мова, однак у країні проживають представники багатьох національних спільнот — кримські татари, євреї, поляки, роми та інші народи, кожен із яких має власну мовну та культурну традицію.

Окрім цього, 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день екскурсовода. Також існують менш відомі тематичні дати — День комбучі, День панголіна, День булочок з повидлом і День захисту ведмедів.

За новоюліанським календарем Православної церкви України цього дня вшановують Тимофія Олімпійського та святителя Євстахія Антіохійського. Окремо у храмах згадують Козельщанську ікону Божої Матері, яка походить із Полтавщини та вважається чудотворною.

У старому церковному календарі 21 лютого було днем пам’яті мученика Феодора Стратилата, якого традиційно вважають покровителем воїнів.

У народній традиції ця дата пов’язана з очікуванням весни. Вважалося, що якщо цього дня гримить грім — рік буде врожайним для худоби, а якщо зяблик починає співати — весна прийде рано. Танення криги на річках сприймали як сигнал до підготовки розсади.

День вважався сприятливим для великого прибирання, прання та позбавлення від старих речей. За повір’ям, якщо 21 лютого винести з дому зламані та непотрібні предмети, це принесе щастя.

Водночас існували й застереження. У цей день не рекомендували працювати з рослинами та сіяти розсаду, оскільки вважалося, що це може зашкодити врожаю. Також небажаними вважалися далекі подорожі, риболовля та зловживання алкоголем.

Таким чином, 21 лютого поєднує у собі як сучасне міжнародне свято, так і церковні та народні традиції.