Показова страта в Одесі: розстріл серед білого дня

Розстріл відомого одеського активіста Дем’яна Ганула шокував не лише місцевих мешканців, а й усю країну. Напад стався 14 березня, у розпал дня, у багатолюдному місці, неподалік зупинки громадського транспорту та житлових будинків.

Саме вбивство побачили мільйони людей – запис із вуличних відеокамер швидко потрапив до соціальних мереж. На “ролику” – Дем’ян, який нерухомо лежить біля дверей магазину. Активіст ще живий. Поруч із ним стоять невідомі чоловік та жінка – мабуть, просто перехожі. Вбивця розміреним кроком із пістолетом у руках підходить до Дем’яна, робить контрольний постріл у голову і на очах очевидців спокійно йде…

Це виглядає настільки абсурдним, ніби постановочний кадр. Проте все виявилося реальним – виття поліцейських сирен, перекриті вулиці та автоматники на кожному розі…

Вже за кілька годин на зловмисника вдягли кайданки: у соцмережах з’явилося відео затримання. Трохи розгублений чоловік плутано відповідає на запитання: “Ім’я? Військове звання? Зброя?”… За даними слідства, фігурант – 46-річний дезертир, який перебуває у розшуку з кінця лютого поточного року. У поліції припускають: він не повернувся на місце служби саме для того, щоб ретельно підготувати вбивство.

У слідства є кілька версій: вбивство на замовлення, скоєне у зв’язку з професійною, громадською діяльністю активіста, причетність російських спецслужб, а також – особиста неприязнь.

Варто визнати, що ворогів у 31-річного Ганула було хоч греблю гати. Свою громадську діяльність уродженець Кіровоградської області розпочав наприкінці 2013-го, у 2014–2016 роках очолював в Одесі силовий блок “Правого сектору”. Був учасником низки заходів, серед яких – “сміттєві люстрації”, патріотичні марші та ще ряд подій, пов’язаних із протистоянням “антимайдану”. Серед них – масові заворушення 2 травня 2014 року.

Після виходу з “Правого сектору” Ганул створив громадську організацію “Вуличний фронт”. Брав участь у публічних акціях із закриття наркоточок в Одесі, у протестах проти забудови Літнього театру, зелених зон та узбережжя Чорного моря. Відомий як волонтер, екоактивіст, зоозахисник, затятий борець з імперською та радянською символікою – особисто зривав деяку з них… Він жорстко реагував на антиукраїнські настрої, знаходив “любителів Росії”, кривдників військових та змушував просити вибачення під відеозапис.

Водночас не можна не визнати, що Ганула знають і за іншими, не дуже втішними для нього “епізодами”. Наприклад, його звинувачували у ксенофобських висловлюваннях на адресу представників національних меншин, затримували у машині з боєприпасами – тоді активіст стверджував, що авто – не його. У 2023 році він заявив, що його побили військові через претензії стосовно “машини для фронту”. Складно сказати, що саме тоді сталося, але справа потихеньку затихла.

Торік у липні Ганул писав у соцмережах, що Басманний суд Москви заочно заарештував його за кількома статтями Кримінального кодексу РФ.

Чоловік стверджував, що після низки акцій із захисту честі військових ЗСУ отримує чимало погроз, а в інтернеті, у відкритому доступі, виявилася особиста інформація про його рідних.

На різних російських інформаційних ресурсах оголосили нагороду за його “голову”. Тоді громадський діяч звернувся до СБУ з проханням надати охорону (через кілька місяців було затримано замовника замовного вбивства, однією з цілей якого був саме Дем’ян; обвинувачений зараз у в’язниці й правоохоронці стверджують, що більше прохань про захист від Ганула не надходило).

Кілька місяців тому він став батьком, і душі не чув у маленькій доньці. На фото, викладених в Instagram, Дем’ян на руках зі своєю крихіткою. Текст до фото доводить до сліз: “Я розумію, материнство – це не тільки про кохання та ніжність, це також про виснаження та жертви. Тому підтримка для жінки титанічно необхідна, вона може виявлятися в чому завгодно, але без неї ніяк. Народжуйте дітей, любіть своїх дружин, ходіть до української церкви”.

Як розповіли друзі Ганула, він не був впевнений у своїй безпеці, а з народженням доньки його занепокоєння ще більше посилилося. За словами активістів, знаючи, що ходить “по лезу бритви”, Дем’ян нещодавно змінив місце проживання. Але це, як бачимо, не допомогло. У День українського добровольця, на проспекті Українських героїв – показово застрелено активіста з яскраво вираженою проукраїнською позицією. Хто б не був замовником вбивства та якими б не були мотиви злочинців, вони зробили великий подарунок ворогам України.

Лариса Козова

The post Показова страта в Одесі: розстріл серед білого дня first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Схожі статті

Майнові трансформації посадовиці Одеської ОДА: питання без відповідей

Головна спеціалістка управління містобудування та архітектури Одеської обласної державної адміністрації Оксана Леонідівна Соснова опинилася під пильною увагою громадськості та аналітиків через суперечливу динаміку своїх статків. Аналіз відкритих декларацій і повідомлень про суттєві зміни майнового стану свідчить про разючий дисбаланс між задекларованими доходами чиновниці та масштабами фінансових операцій із нерухомістю, що відбувалися упродовж відносно короткого періоду.

Майнова хронологія бере початок у 2017 році. Саме тоді Соснова задекларувала придбання квартири в Одесі площею 63 квадратні метри за 201 тисячу гривень. Уже на цьому етапі експерти звертали увагу на нетипово низьку ціну для ринку міської нерухомості, однак подальші події зробили цю деталь лише першим сигналом у довшому ланцюгу операцій.

Справжній стрибок відбувся у березні 2023 року. Соснова придбала одразу дві квартири в Одесі загальною вартістю близько 2,9 мільйона гривень. Один із об’єктів — 71,8 квадратного метра — коштував 1,85 млн грн, інший — 48 квадратів — обійшовся у 1,03 млн грн. На той момент офіційні доходи чиновниці не демонстрували фінансових можливостей для таких масштабних придбань.

За даними декларацій, у 2024 році її сукупний дохід складався із зарплати в ОДА у розмірі 551 тисяча гривень і пенсії у 137 тисяч. Ці цифри не співмірні ні з темпом накопичення майна, ні з сумами, витраченими на нерухомість протягом попередніх років.

У листопаді 2025 року Соснова подала два повідомлення про суттєві зміни. Протягом одного тижня вона продала нерухоме майно громадянці Владлені Ярмолович за 2,06 млн грн. Того ж дня здійснила ще одну фінансову операцію — заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві «Сузір’я Будова» на суму 2,45 млн грн. Сукупні надходження лише за цими транзакціями перевищили чотири мільйони гривень.

Висока динаміка придбання та продажу майна, значний розрив між реальними операціями та офіційними доходами, а також практика оформлення активів у різні періоди часу створюють низку питань щодо джерел фінансування. Такі зміни виглядають особливо контрастно на тлі декларованих доходів державної службовиці.

Матеріал викликає дедалі більший суспільний резонанс, адже вказує на можливі системні ознаки незаконного збагачення чи прихованих джерел доходів. Поки Соснова не надала публічних пояснень щодо походження коштів, історія її стрімких майнових операцій лише загострюється.

Публічна підтримка коханого: новий поворот у скандалі навколо Наталки Денисенко

Обговорення особистого життя акторки Наталки Денисенко продовжує привертати увагу шанувальників і користувачів соцмереж. Після її емоційного допису, в якому вона відреагувала на ситуацію, пов’язану з нинішніми стосунками та минулим шлюбом з Олександром Федінчиком, хвиля коментарів стала ще інтенсивнішою. Частина аудиторії висловлювала підтримку, інші — критику, що лише посилило резонанс навколо публікації.

Неочікуваним і водночас показовим моментом стала поява під дописом Юрія Савранського — актора і моделі, з яким Денисенко нині пов’язують романтичні стосунки. Він публічно звернувся до акторки, залишивши лаконічне, але емоційно насичене повідомлення зі словами підтримки та зізнанням у почуттях. Цей коментар одразу привернув увагу читачів і став однією з найобговорюваніших реплік під постом.

Сам пост Денисенко став реакцією на слова акторки Ксенії Мішиної, яка заявила, що її колега нібито оббріхує Федінчика та поводиться непорядно. Після цього в соцмережах розгорнулася хвиля хейту, на яку Денисенко вирішила відповісти жорстко й емоційно. Вона заявила, що нікому нічого не винна, має право жити так, як вважає за потрібне, і відмовляється приймати образи на свою адресу.

«Витримуйте мою долю! Я нікому нічого не винна. Моє життя — мої правила. Ваші слова — це те, що виривається з вас. До мене це не має відношення», — написала акторка. У своєму зверненні вона підкреслила, що не дозволить себе принижувати й відтепер обиратиме, як реагувати на будь-які звинувачення.

У соцмережах реакції на її допис виявилися полярними: від підтримки до критики, яку підсилює публічна заява Мішиної. На цьому тлі коментар Савранського став чи не першим прямим жестом підтримки акторці з боку її нового партнера.

Скандал, який розпочався з обговорення шлюбу Денисенко та Федінчика, переріс у ширшу публічну дискусію про особисті кордони, поведінку артистів і межі моралі у соцмережах. Водночас сама Денисенко наголошує, що має свою правду, а її життя не є об’єктом для чужих суджень.

Олексій Сухачов і ДБР: вплив, закритість та суперечливий образ органу

Олексій Сухачов посідає одне з ключових місць у структурі українського силового блоку, водночас залишаючись однією з найзакритіших постатей. Від 2021 року він очолює Державне бюро розслідувань, орган, який за задумом мав стати українським аналогом європейських антикорупційних та правоохоронних інституцій. ДБР повинне було розслідувати злочини високопосадовців, захищати державні інтереси та виступати незалежним контрольним механізмом у системі влади.

Проте реальність останніх років демонструє дещо інший образ керівника та його відомства. За інформацією джерел, діяльність Бюро під керівництвом Сухачова не завжди відповідала заявленим принципам прозорості та неупередженості. Замість цього ДБР часто фігурує у суперечливих політичних та корупційних історіях, викликаючи питання щодо того, наскільки орган здатен ефективно протидіяти злочинам серед еліти та забезпечувати незалежний контроль влади.

Не менше запитань викликає й особистий фінансово-майновий профіль керівника ДБР. Формально Сухачов не має власного житла. Але його родина фактично живе зовсім не так, як це виглядає у деклараціях. На його сина оформлена квартира в Києві площею близько 50 квадратів у новобудові комфорт-класу — придбання, яке складно пояснити офіційними доходами. Ще одна квартира — 107 квадратних метрів у сучасному житловому комплексі з підземним паркінгом — записана на іншу особу, та в документах зазначена як така, що перебуває у користуванні сім’ї. Дружина володіє земельною ділянкою в області, яка лише з початком повномасштабної війни суттєво зросла в ціні. На цьому тлі формальна адреса у вигляді кімнати в гуртожитку виглядає радше як спроба створити ілюзію скромного побуту, аніж відображення реальності.

Схожа картина й із транспортом. Родина користується Lexus RX-350, Toyota Camry та Mercedes GL-350 — машинами, які оформлені частково на третіх осіб. У декларації зафіксовані великі суми готівки — десятки тисяч доларів і понад мільйон гривень, а також суттєві залишки на банківських рахунках. Ще дивнішими виглядають три подарунки, зроблені самим Сухачовим у розпал війни — на сотні тисяч гривень кожен. Для керівника правоохоронного органу, який формально живе дуже скромно, подібні фінансові «жести» більше нагадують рухи коштів, що потребують додаткового пояснення, аніж благодійність чи сімейні операції.

На цьому тлі все очевиднішою стає тенденція вибіркового підходу ДБР до звернень громадян і заяв про корупцію. За інформацією від джерел у системі, значна частина скарг не просто не розглядається — вони свідомо ігноруються або оформлюються формальними відповідями, що не передбачають жодних реальних дій. Така практика фактично паралізує основну функцію Бюро й створює враження, що ДБР перетворилося на механізм фільтрації «незручних» тем, а не на орган контролю.

Усе це разом — знищені резонансні справи, непрозоре майно, питання щодо джерел доходів і вибіркова правоохоронна політика — створює небезпечний образ керівника, під управлінням якого ДБР рухається не в бік незалежності, а в бік політичної та фінансової залежності. І поки суспільство очікує прозорості, орган, покликаний її забезпечувати, дедалі більше нагадує структуру, де найважливіші рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тих, хто має доступ до її керівництва.

Генштаб пропонував засекретити дані про СЗЧ, але восени ситуація різко загострилась

Наші джерела у силових структурах розповідають, що питання обмеження доступу до інформації про самовільне залишення частини та місця служби (СЗЧ) виникло ще влітку. У Генеральному штабі, за словами співрозмовників, вважали, що публічність цих даних провокує хвилю дезінформації, посилює напруження серед військових та створює викривлену картину для суспільства й міжнародних партнерів. Тому у відомстві пропонували максимально […]