Панічні атаки: що насправді відбувається з організмом і як впоратися з кризовим станом

Артем Пивоваров залишається одним із найзагадковіших українських виконавців, який ретельно оберігає своє особисте життя від сторонніх очей. Артист неодноразово підкреслював, що не має наміру перетворювати власні стосунки на публічне шоу та уникає обговорень теми кохання чи сім’ї навіть у найвідвертіших інтерв’ю. Його позиція — тримати баланс між творчістю та приватністю, аби увага слухачів залишалася прикутою до музики, а не до особистих подробиць.

Попри мовчання співака, чутки навколо його особистого життя не вщухають. Фанати вже тривалий час приписують Пивоварову роман із дівчиною на ім’я Даша, яку нібито часто бачать поруч із ним за лаштунками концертів. У мережі навіть з’являлися припущення, що пара могла вже узаконити стосунки, однак підтверджень цьому немає. Сам Артем коментує ці розмови вкрай стримано, а іноді — з притаманною йому іронією, наголошуючи, що головне для нього — не плітки, а музика.

Нову хвилю обговорень запустив момент, зафіксований шанувальниками під час одного з останніх виступів Пивоварова. На кадрах видно, як співак виконує хіт “Блакить твоїх очей” і спрямовує особливо ніжний, зосереджений погляд на конкретну дівчину в залі. Вона дуже схожа на Дашу Чередниченко — саме з нею фанати пов’язують особисте життя артиста. Символічну “зачіпку” додає і те, що в самої Даші справді яскраві блакитні очі.

Чередниченко офіційно працює в команді Пивоварова — вона займається менеджментом, супроводжує артиста на подіях, з’являється поруч у робочому контексті. Але шанувальники давно звертають увагу, що деякі їхні спільні фото в соцмережах виглядають, м’яко кажучи, не лише “діловими”.

Окремий аргумент для фанатських теорій — кліп “Моя ніч”, де Артем і Даша з’являються разом у дуже близьких, емоційних сценах. Пристрасні поцілунки в кадрі багато хто сприйняв не як суто артистичну гру, а як відображення реальних стосунків.

Сам Пивоваров традиційно коментувати особисте життя відмовляється, залишаючи публіці право на здогадки. Тим часом кожен жест, погляд зі сцени чи нове відео з концертів моментально розбирають на деталі, а історія про “таємний роман із Дашею” стає своєрідним серіалом для відданих фанатів.

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.