Олексій Сухачов і ДБР: вплив, закритість та суперечливий образ органу

Олексій Сухачов посідає одне з ключових місць у структурі українського силового блоку, водночас залишаючись однією з найзакритіших постатей. Від 2021 року він очолює Державне бюро розслідувань, орган, який за задумом мав стати українським аналогом європейських антикорупційних та правоохоронних інституцій. ДБР повинне було розслідувати злочини високопосадовців, захищати державні інтереси та виступати незалежним контрольним механізмом у системі влади.

Проте реальність останніх років демонструє дещо інший образ керівника та його відомства. За інформацією джерел, діяльність Бюро під керівництвом Сухачова не завжди відповідала заявленим принципам прозорості та неупередженості. Замість цього ДБР часто фігурує у суперечливих політичних та корупційних історіях, викликаючи питання щодо того, наскільки орган здатен ефективно протидіяти злочинам серед еліти та забезпечувати незалежний контроль влади.

Не менше запитань викликає й особистий фінансово-майновий профіль керівника ДБР. Формально Сухачов не має власного житла. Але його родина фактично живе зовсім не так, як це виглядає у деклараціях. На його сина оформлена квартира в Києві площею близько 50 квадратів у новобудові комфорт-класу — придбання, яке складно пояснити офіційними доходами. Ще одна квартира — 107 квадратних метрів у сучасному житловому комплексі з підземним паркінгом — записана на іншу особу, та в документах зазначена як така, що перебуває у користуванні сім’ї. Дружина володіє земельною ділянкою в області, яка лише з початком повномасштабної війни суттєво зросла в ціні. На цьому тлі формальна адреса у вигляді кімнати в гуртожитку виглядає радше як спроба створити ілюзію скромного побуту, аніж відображення реальності.

Схожа картина й із транспортом. Родина користується Lexus RX-350, Toyota Camry та Mercedes GL-350 — машинами, які оформлені частково на третіх осіб. У декларації зафіксовані великі суми готівки — десятки тисяч доларів і понад мільйон гривень, а також суттєві залишки на банківських рахунках. Ще дивнішими виглядають три подарунки, зроблені самим Сухачовим у розпал війни — на сотні тисяч гривень кожен. Для керівника правоохоронного органу, який формально живе дуже скромно, подібні фінансові «жести» більше нагадують рухи коштів, що потребують додаткового пояснення, аніж благодійність чи сімейні операції.

На цьому тлі все очевиднішою стає тенденція вибіркового підходу ДБР до звернень громадян і заяв про корупцію. За інформацією від джерел у системі, значна частина скарг не просто не розглядається — вони свідомо ігноруються або оформлюються формальними відповідями, що не передбачають жодних реальних дій. Така практика фактично паралізує основну функцію Бюро й створює враження, що ДБР перетворилося на механізм фільтрації «незручних» тем, а не на орган контролю.

Усе це разом — знищені резонансні справи, непрозоре майно, питання щодо джерел доходів і вибіркова правоохоронна політика — створює небезпечний образ керівника, під управлінням якого ДБР рухається не в бік незалежності, а в бік політичної та фінансової залежності. І поки суспільство очікує прозорості, орган, покликаний її забезпечувати, дедалі більше нагадує структуру, де найважливіші рішення ухвалюються не в інтересах держави, а в інтересах тих, хто має доступ до її керівництва.

Схожі статті

В Одесі суд покарав слідчу поліції за корупційну схему з незаконного виїзду за кордон

В Одесі завершився розгляд резонансної справи щодо корупційних дій у лавах правоохоронних органів. Київський районний суд міста визнав слідчу поліції винною у вчиненні корупційного правопорушення, пов’язаного з обіцянкою використати свій вплив на посадових осіб за грошову винагороду.

Як встановило слідство, правоохоронниця була причетна до спроби організації незаконного перетину державного кордону чоловіком призовного віку під час дії воєнного стану. За матеріалами справи, вона запевняла, що може посприяти позитивному вирішенню питання через контакти з іншими посадовцями, фактично пропонуючи корупційний «сервіс» за винагороду.

Як встановлено матеріалами провадження, слідча одного з підрозділів поліції Одеської області, яка на той момент мала спеціальне звання підполковника, протягом 2024–2025 років пропонувала військовозобов’язаному чоловікові допомогу в незаконному перетині державного кордону.

Знайомство між ними відбулося випадково — під час побутового виклику майстра з ремонту техніки. Згодом поліцейська дізналася, що чоловік не має законних підстав для виїзду за кордон, але фінансово спроможний оплатити «послуги». Після цього вона почала переконувати його у наявності зв’язків серед службових осіб і можливості «вирішити питання».

За даними суду, жінка пропонувала кілька незаконних схем: оформлення фіктивних медичних документів про непридатність до військової служби, перетин кордону поза пунктами пропуску або ж виїзд через офіційний пункт у супроводі «потрібних людей».

Найдорожчий варіант оцінювався у 25 тисяч доларів США. За ці кошти обвинувачена обіцяла вплинути на працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також Державної прикордонної служби. Частину грошей вона планувала передати третім особам, решту — залишити собі.

Слідча неодноразово запевняла клієнта у «реальності» своїх можливостей: демонструвала приклади документів, інструктувала щодо проходження військово-лікарської комісії, пояснювала, як поводитися на кордоні та навіть радили імітувати захворювання. Однак реалізувати схему вона не встигла — її дії припинили правоохоронні органи до моменту отримання коштів.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої за частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України — обіцянка здійснити вплив на прийняття рішення посадовими особами за неправомірну вигоду для себе та інших.

Під час судового засідання жінка повністю визнала провину, підтвердила викладені обставини, розкаялася та попросила про м’яке покарання. Справу розглянули у спрощеному порядку без дослідження всіх доказів.

Суд врахував щире каяття, відсутність судимостей, позитивні характеристики з місця служби та проживання, а також відсутність обтяжуючих обставин.

У підсумку Київський районний суд Одеси визнав її винною та призначив штраф у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 34 000 гривень.

Переоформлення майна після підозри: історія будинку в “Перлині Італії” отримала новий розвиток

Перший день 2026 року в елітному котеджному містечку під Києвом «Перлина Італії» минув без традиційної святкової атмосфери. Замість урочистостей тут відбулося переоформлення нерухомості: житловий будинок у селі Іванковичі, який раніше асоціювали з президентом Володимиром Зеленським, а з 2020 року він перебував у власності родини народного депутата Юрія Кісєля, був офіційно переписаний на його доньку.

Ця майнова угода привернула увагу через свій часовий контекст. Переоформлення сталося всього за кілька днів після того, як детективи НАБУ та прокурори САП оголосили Юрію Кісєлю підозру, а Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про запобіжний захід у вигляді грошової застави. Саме така послідовність подій викликала підвищений інтерес як у правоохоронних органів, так і в громадськості.

Будинок в Іванковичах — об’єкт преміумкласу з великою ділянкою — п’ять років тому придбала дружина депутата Валентина Кісєль. До цього там мешкав Зеленський. Тепер нерухомість переписали на доньку Ольгу, яка після розлучення має інше прізвище — Горулько.

Юристи звертають увагу: якщо майно відчужується після оголошення підозри, але до можливого арешту, такі дії можуть розцінюватися як спроба вивести активи з-під потенційної конфіскації.

За останній рік Ольга Горулько стала власницею значних активів. Серед них — квартира площею понад 100 квадратних метрів у столичному ЖК «Тетріс Холл» і паркомісце. Ринкова вартість такого майна може сягати понад пів мільйона доларів. У декларації вона також зазначає великі грошові заощадження.

Водночас її бізнес-активність виглядає скромнішою: компанія з виробництва бетонних виробів демонструє невисоку рентабельність, а відкритих даних про прибутковий ювелірний бізнес практично немає. При цьому сама Горулько тривалий час працює помічницею свого батька.

Кісєль — не єдиний фігурант справи, в родині якого активи оформлюють на родичів.

Народний депутат Євген Пивоваров, член комітету з питань енергетики та ЖКГ, офіційно декларує мінімум майна. Проте його родичі володіють квартирами в елітних житлових комплексах, автомобілями та іншими активами.

Його дружина орендує автомобіль у компанії, половина якої належить самому Пивоварову. Мати депутата за останні роки придбала кілька квартир у преміальних ЖК Харкова. Сукупна ринкова вартість цього майна може перевищувати сотні тисяч доларів, хоча офіційних бізнес-доходів у неї не зафіксовано.

Ще один підозрюваний — мажоритарник із Закарпаття Михайло Лаба. У своїй декларації він вказує небагато власності, однак значні активи з’явилися у його дітей та дружини. Донька придбала авто та земельні ділянки, син заснував компанії з видобутку корисних копалин і отримав у користування десятки гектарів землі. Дружина стала власницею дорогого електромобіля.

За версією слідства, усі п’ятеро народних депутатів систематично отримували неправомірну вигоду за «потрібні» голосування у Верховній Раді. Суми, за даними НАБУ та САП, коливалися від кількох до десятків тисяч доларів. Йдеться не про одноразові епізоди, а про можливу багаторічну схему.

Розміри застав також вражають: від 8 до майже 30 мільйонів гривень. Частину коштів вносили треті особи або пов’язані компанії.

Слідство ще має встановити, хто саме виступав замовниками рішень парламенту та чи були операції з нерухомістю й бізнес-активами спробою мінімізувати ризики майбутніх арештів і конфіскацій.

Поки що ж історії з маєтками, квартирами, землею та автопарками родичів підозрюваних лише додають запитань до реального походження цих статків.

Затримання міжнародного злочинця у Луцьку: екстрадиція до Іспанії

У Луцьку під час перевірки документів правоохоронці затримали іноземця, який понад десять років перебував у міжнародному розшуку. Чоловік виявився підозрюваним у скоєнні серії тяжких злочинів на території Іспанії. Іспанські органи правосуддя роками шукали його, і ось тепер він буде екстрадований до цієї країни для відбування покарання за свої кримінальні діяння.

Затримання стало можливим завдяки спільним зусиллям поліції Волинської області та прокуратури, які обмінюються інформацією з міжнародними правозахисними органами. Відомо, що обвинувачений був одним із найбільш розшукуваних осіб в Європі, і його арешт став важливим досягненням у боротьбі з міжнародною злочинністю. В найближчі дні його передадуть іспанським властям для подальшого розгляду справи та виконання покарання.

За даними слідства, затриманий раніше працював у правоохоронних органах Іспанії. Він був одружений і виховував шістьох дітей. Водночас, як встановив суд, чоловік систематично вчиняв домашнє насильство, погрожував рідним табельною зброєю та тривалий час психологічно й фізично тиснув на членів родини.

Також правоохоронці повідомляють про сексуальне насильство щодо неповнолітньої доньки, яке тривало роками. Через пережите дівчина перебувала у тяжкому психологічному стані та потребувала допомоги медиків.

У 2014 році суд в Іспанії визнав чоловіка винним у погрозах, домашньому насильстві, домаганнях та систематичній агресії й призначив йому покарання у вигляді 16 років позбавлення волі. Однак згодом він переховувався від виконання вироку. З 2017 року його оголосили у міжнародний розшук.

Днями чоловіка виявили у Луцьку. Після затримання його взяли під варту. Наразі тривають необхідні процесуальні процедури, після чого засудженого передадуть іспанській стороні для відбування покарання.

Керівник Львівського обласного ТЦК під підозрою ДБР

Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру керівнику одного з відділів Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який раніше обіймав посаду керівника районного ТЦК. Його звинувачують у фінансових зловживаннях та порушенні службових обов’язків, що призвело до незаконного привласнення коштів, призначених для забезпечення соціальних програм та матеріального забезпечення військовослужбовців.

За інформацією слідства, підозрюваний систематично зловживав службовим становищем, підписуючи документи без належної перевірки або з відвертим ігноруванням встановлених процедур. Такі дії могли завдати значної шкоди державному бюджету та підірвати довіру до органів, відповідальних за комплектування та соціальну підтримку військовослужбовців.

Окрім цього, слідство встановило, що у квітні 2025 року, коли посадовець очолював районний ТЦК, він без законних підстав вніс до службових баз дані про свого знайомого як такого, що нібито проходить військову службу. Насправді чоловік залишався вдома, що дозволяло йому вільно пересуватися та уникати мобілізаційних заходів.

За інформацією правоохоронців, усвідомлюючи можливу відповідальність за незаконні дії, фігурант ініціював переведення на роботу до Львова. Наразі слідчі перевіряють, чи було керівництво обласного ТЦК обізнане з цими фактами.

Полковнику інкримінують ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України — умисне внесення недостовірних відомостей до декларації, а також ч. 1 ст. 362 КК України — несанкціоновану зміну інформації в автоматизованих системах. Обидві статті передбачають покарання у вигляді обмеження волі строком до двох років.

Досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють усі обставини та можливу причетність інших осіб.