Міністерство заявило про зниження цін на яйця

У Львівській області керівник одного з відділів правоохоронного органу опиниться на лаві підсудних через зловживання своїм службовим становищем. Досудове розслідування цієї справи завершили співробітники Державного бюро розслідувань, і обвинувальний акт уже направлений на розгляд суду. За результатами слідства, виявлено, що посадовець зловживав своїми повноваженнями, що призвело до серйозних правопорушень.

Дії обвинуваченого стали об'єктом пильної уваги правоохоронців після того, як було виявлено численні порушення в процесі виконання службових обов'язків. Зокрема, керівник неправомірно використовував свій статус для досягнення особистих інтересів, що порушувало законодавство та підривало довіру до правоохоронної системи в регіоні.

Попри це, керівник відділу регулярно підписував документи, на підставі яких їй нараховували заробітну плату, премії та інші обов’язкові виплати у повному обсязі. За даними слідства, посадовець достеменно знав про відсутність підлеглої, однак свідомо «закривав очі» на порушення.

У ДБР зазначають, що однією з причин такої поведінки стали особисті стосунки співробітниці з керівництвом обласного управління правоохоронного органу. Саме це, за версією слідства, спонукало керівника відділу забезпечувати безпідставні виплати бюджетних коштів.

Унаслідок зловживань державному бюджету завдано збитків на суму понад 680 тисяч гривень. Саме стільки було незаконно виплачено у вигляді зарплати та додаткових винагород.

Посадовця обвинувачують за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України — зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років.

Процесуальний нагляд у кримінальному провадженні здійснювала Львівська обласна прокуратура.

Наполеглива вимога Росії отримати повний контроль над Донецькою областю стала одним із ключових елементів її позиції у війні проти України. Кремль послідовно наполягає на включенні всієї території регіону до сфери свого впливу, використовуючи це як інструмент політичного тиску та спробу закріпити результати воєнної агресії.

Аналітики зазначають, що Донеччина має для Росії не лише символічне, а й стратегічне значення. Регіон є важливим промисловим центром, а також відіграє роль у сухопутному сполученні між тимчасово окупованими територіями. Саме тому вимога повного контролю над областю регулярно з’являється у заявах російських посадовців та пропагандистських наративах.

Експерти наголошують: у разі передачі цих районів Україна втратить не лише стратегічну глибину оборони, а й природний бар’єр, який роками створювався ціною значних втрат. Особливе занепокоєння викликає сценарій, за якого мирна угода буде зірвана після поступок. У такому разі Росія отримає вигідні стартові позиції для нового наступу проти значно ослабленої української оборони.

Політичний аспект вимоги Кремля не менш важливий. Донеччина має для російської влади виняткове символічне значення. Саме з цього регіону у 2014 році Москва почала реалізацію проєкту так званої «Російської весни», який згодом переріс у багаторічний збройний конфлікт. Слов’янськ у російській пропаганді подається як «колиска повстання», а нездатність захопити місто протягом більш ніж десятиліття залишається болючою темою для прокремлівських сил.

Аналітики звертають увагу, що нині російські переговорники демонструють готовність знизити апетити щодо інших регіонів, на які раніше претендувала Москва. Водночас вимога щодо повного контролю над Донецькою областю залишається незмінною. У разі, якщо Україна збереже значну частину регіону, російське керівництво може зіткнутися з різкою критикою з боку радикально налаштованої частини власної аудиторії.

Окрему роль відіграє й прагматичний чинник. Окупований Донецьк уже кілька років переживає гостру водну кризу. Основне джерело водопостачання регіону знаходиться на території, яка залишається під контролем України. Контроль над північчю Донеччини дозволив би Росії вирішити цю проблему без складних інфраструктурних проєктів.

Водночас українська влада неодноразово заявляла, що готова шукати дипломатичні компроміси для завершення війни, але не ціною територіальної цілісності. Будь-які рішення щодо передачі земель вважаються політично й суспільно вибухонебезпечними. За оцінками експертів, поступка Донеччиною може стати фактором внутрішньої дестабілізації, адже йдеться про територію, за яку українські військові воювали і гинули понад десять років.

Таким чином, питання Донецької області залишається не лише ключовим елементом переговорів, а й потенційною стратегічною пасткою. Саме тому вимоги Москви щодо цього регіону розглядаються багатьма експертами як спроба досягти військових цілей дипломатичним шляхом — там, де вони не були реалізовані на полі бою.

Призначення Володимира Короленка на посаду голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками минуло без гучних декларацій про перезавантаження чи системні реформи. Водночас це кадрове рішення майже одразу привернуло підвищену увагу експертної спільноти та громадськості через шлейф корупційних скандалів, що супроводжували його попередню роботу у відомстві.

Короленко не є новою фігурою для Держлікслужби. Протягом тривалого часу він обіймав посаду заступника керівника установи в період, коли її очолював Роман Ісаєнко. Саме та каденція запам’яталася численними резонансними історіями, пов’язаними з підозрами у зловживаннях, непрозорих рішеннях і конфлікті інтересів у сфері регулювання фармацевтичного ринку.

На той момент Володимир Короленко відповідав у Держлікслужбі за напрям державного нагляду. Як встановили журналісти, керівництво відомства було поінформоване про діяльність структур, пов’язаних із виробництвом «Кровоспасу», зокрема громадської організації та комерційної компанії, що фігурували у логістичних ланцюжках. Втім, замість реагування відомство обмежувалося формальними відповідями, посилаючись на мораторій на перевірки.

Після скасування мораторію у 2024 році очікувалося, що Держлікслужба проведе повноцінні перевірки. Однак, за даними медіа, позапланові інспекції в Обухові носили формальний характер. Посадовці заявляли про неможливість встановити відповідальних осіб, попри наявність документів щодо оренди приміщень, перевезення продукції та фінансових операцій. Результати перевірок намагалися обмежити у доступі, що лише посилило підозри щодо небажання відомства доводити справу до кінця.

На цьому тлі призначення Короленка відбулося після відставки Романа Ісаєнка, який залишив посаду на тлі скандалів, пов’язаних із закупівлями експертних послуг та підозрами у допуску на ринок контрабандних лікарських засобів російського походження. Кадрове рішення фактично означало спадкоємність управлінської команди, а не її перезавантаження.

Аналітики зазначають, що ключове питання полягає не лише в минулих скандалах, а й у спроможності нового керівника змінити підхід до регуляції фармацевтичного ринку. Багаторічна відсутність жорсткої реакції на підпільне виробництво медичних виробів під час війни ставить під сумнів готовність нинішнього очільника Держлікслужби перейти від формального нагляду до реального захисту пацієнтів і військових.

Перші кадрові та управлінські рішення Короленка покажуть, чи стане його призначення спробою відновити довіру до фармацевтичного регулятора, чи ж Держлікслужба й надалі залишатиметься інституцією, яка зберігає старі практики під новою вивіскою.