Українські удари по російській нафтовій інфраструктурі починають охоплювати не лише нафтопереробні заводи, а й всю систему постачання пального для російської армії. Це включає видобуток та переробку нафти, а також логістику і транспортування пального для військових і промислових потреб. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, зазначає в своїй колонці для Еспресо, що особливу увагу слід приділити московському паливному кільцю — замкнутій трубопровідній системі, яка має довжину понад 400 кілометрів і охоплює Московський регіон.
Ця інфраструктура складається з декількох ліній для транспортування бензину, дизельного пального та авіаційного гасу, пов’язаних із Московським, Рязанським і Нижньогородським нафтопереробними заводами. За інформацією з відкритих джерел, вже відбулися атаки на важливі об'єкти цієї системи, зокрема на нафтопродуктоперекачувальну станцію «Володарська» та наливну станцію «Сонячногірська».
Експерт підкреслює, що ці об’єкти не просто виробляють паливо, а відповідають за його транспортування, накопичення та розподіл. Згідно з його оцінками, атаки на логістичні вузли можуть завдати не менше шкоди, ніж удари по безпосередньо нафтопереробним заводам.
Попередні дані українських медіа, посилаючись на ГУР, свідчать, що річна пропускна спроможність московського паливного кільця може досягати 3 мільйонів тонн авіапального, 2,8 мільйона тонн дизеля та 1,6 мільйона тонн бензину. Незважаючи на те, що ці дані потребують підтвердження, вони ілюструють масштаби інфраструктури, яка забезпечує паливну стабільність не лише для Московського регіону, а й для значної частини російської військової логістики.
За словами Омельченка, удари по московським та рязанським НПЗ, а також нафтопродуктопровідним вузлам вже призвели до серйозних проблем для Росії. Влада змушена змінювати маршрути постачання пального, збільшувати використання залізничного транспорту, посилювати протиповітряну оборону та пояснювати населенню, чому ситуація в «глибокому тилу» більше не є такою безпечною. Це питання стає особливо актуальним напередодні нового опалювального сезону.
Експерт також зазначає, що Росія, ймовірно, спробує відновити масовані удари по українській енергетичній інфраструктурі взимку 2026–2027 років. Тому Україні важливо або закінчити конфлікт до початку нового зимового сезону, або підвищити ціну для Росії за продовження війни. Ураження системи постачання пального московського регіону — один з інструментів тиску.
Омельченко підкреслює, що важливими є також атаки на експортну нафтову інфраструктуру, таку як нафтотермінали та магістральні перекачувальні вузли, які забезпечують Кремль валютними надходженнями для фінансування військових дій. Експорт нафти суттєво підтримує федеральний бюджет Росії, а також військові витрати.
Удари по НПЗ та паливному кільцю створюють внутрішній дефіцит, в той час як тиск на експортні термінали позначається на грошових потоках, що фінансують війну. Омельченко вважає, що поєднання паливного та фінансового тиску зможе значно ослабити спроможність Росії продовжувати бойові дії у поточних масштабах. Він акцентує, що це не лише символічні удари, а справжня енергетична війна, метою якої є системне руйнування ресурсів агресора для підтримки військових дій.