Глибинна держава це не змова а частина еволюції системи

Глибинна держава — одне з тих понять, що давно вийшло за межі політичної науки і перетворилося на медіа-феномен. У масовій свідомості вона асоціюється з невидимим урядом, змовами, глобальним контролем і силовими структурами, які «насправді всім керують». Це зручне пояснення для всього, що здається незрозумілим, непрозорим або несправедливим у функціонуванні держав.

Але чи справді глибинна держава — це таємне угруповання в тіні? Чи, можливо, мова йде про складну систему інституцій, зв’язків і процесів, яка просто не лежить на поверхні? Про те, що насправді означає поняття Deep State, чим воно є в різних країнах, і чому без «глибинної» держави не обходиться жодна справжня демократія, — у цьому блозі.

Що ж таке Deep State?

І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі “непублічні механізми політики й управління суспільством та державою”. До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв’язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.

Уявлення конспірологів або противників Deep State полягає в тому, що є певна “таємна організація”, яка сидить “нагорі” і керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно, це міф і так не працює.

Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія. Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість.

Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців. Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.

Ми маємо справу з безліччю взаємопов’язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної “таємної влади”. Проте є безліч відносно самостійних, формальних і неформальних структур.

Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, “призначають” Deep State таким собі всемогутнім координатором, який заважає “простим людям” чи “істинним реформаторам” втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти та інші конспірологи-популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.

Навіщо потрібен Deep State?

Існування такої складної “багатошарової” системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади та управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи.. Наприклад, в Україні у 2014 та 2022.

Також Deep State діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних “стрибків” в інший бік.

Навпаки, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на “вертикалі” (як у Путіна в Росії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв’язків та стійких неформальних інституцій.

Як проводити реформи в умовах Deep State?

Спроби “ламати бюрократію” чи “знищувати Deep State” зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно. Єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:

  1. Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
  2. Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск “знизу”.
  3. Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
  4. Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.

Це нескінченно далеко від “простих рішень”. Але прості рішення можуть хіба в пекло завести. США нам (світу) це дуже добре ілюструють.

 

Юрiй Богданов

Блогер

Схожі статті

Арешт сина посолки України в Болгарії: деталі та реакція родини

Син посолки України в Болгарії Олесі Ілащук був арештований у справі про вбивство 21-річного українця у Відні. Це викликало широкий резонанс у медіа, однак сама дипломатка закликала громадськість не політизувати ситуацію і зберігати об’єктивність у висвітленні подій. У коментарі для агентства «Укрінформ» вона підкреслила важливість дотримання принципу презумпції невинуватості, наголошуючи, що будь-яка оцінка інциденту повинна ґрунтуватися лише на офіційних даних і рішеннях суду, а не на припущеннях або чутках.

Ілащук уточнила, що її син є повнолітнім громадянином України, має повну цивільну дієздатність та проходить усі передбачені законом процесуальні дії. Вона також звернула увагу на те, що статус її сина як родича дипломатичного представника не повинен впливати на хід розслідування або судового процесу.

За даними ЗМІ, одним із підозрюваних у справі є 19-річний Богдан Ринжук, син чернівецького бізнесмена Івана Ринжука. У деклараціях Олесі Ілащук він вказаний як син, проте медіа зазначають, що вона є його мачухою.

Нагадаємо, 26 листопада у Відні було виявлено тіло 21-річного українця на задньому сидінні згорілого автомобіля. Загиблий – син заступника Харківського міського голови Сергія Кузьміна. 2 грудня українські правоохоронці затримали двох чоловіків віком 19 та 45 років, яких підозрюють у вбивстві. За повідомленнями, їх не планують екстрадувати до Австрії, натомість Україна звернулася до віденської поліції з проханням про передачу кримінальної справи.

Кандидатка на посаду судді Львівського апеляційного суду пояснила походження майна спадщиною від бабусі

Кандидатка на посаду судді Львівського апеляційного суду, завідувачка кафедри кримінального права та кримінології Львівського університету внутрішніх справ Ірина Газдайка-Василишин, під час співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів розповіла про джерела свого майна. Вона заявила, що частину свого майна придбала завдяки спадщині від бабусі. Це сталося в межах регулярної процедури перевірки кандидатів на посаду суддів, під час якої претенденти повинні надавати детальну інформацію про свої доходи та майнові активи.

Газдайка-Василишин зазначила, що спадщина дозволила їй зробити певні придбання, але при цьому не повідомила точні деталі про суму або предмети, що стали частиною її майна. Така інформація є важливою для перевірки потенційної конфліктності інтересів і забезпечення прозорості при призначенні на відповідальну посаду судді.

Громадська рада доброчесності видала висновок, що кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Також зазначено, що професорка у 2011 році захистила дисертацію, а вже у 2012 році видала монографію із аналогічним текстом, що свідчить про самоплагіат.

Крім того, у 2017 році вона стала власницею автомобіля Peugeot 308CC 2011 року випуску вартістю 162 тис. грн, однак вартість автомобіля у декларації значно нижча за ринкову. У 2023 році професорка розлучилася, але не вказала майно та доходи колишнього чоловіка, що викликало додаткові запитання у ВККС.

Ірина Газдайка-Василишин закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка у 2001 році, з 2004 року працює у Львівському державному університеті внутрішніх справ, у 2011 році захистила кандидатську дисертацію, а у 2013 році отримала звання доцента.

Вибух автомобіля на Новокостянтинівській у Києві: обставини події з’ясовують правоохоронці

Вранці у столиці на вулиці Новокостянтинівській стався надзвичайний інцидент — вибухнув легковий автомобіль, який унаслідок детонації підкинуло вгору, після чого він упав на тротуар. Подія створила реальну загрозу для перехожих і водіїв, що перебували неподалік, а також призвела до пошкодження елементів дорожньої інфраструктури.

За попередніми повідомленнями з місця події, ударна хвиля була настільки потужною, що її відчули мешканці навколишніх будинків. Очевидці розповідають про гучний звук, схожий на вибух, після якого утворилося задимлення, а рух транспорту на ділянці дороги був частково заблокований. Інформація про постраждалих з’явилася в місцевих інформаційних ресурсах, однак кількість людей та характер отриманих ними травм наразі уточнюються офіційними службами.

Правоохоронці встановлюють обставини вибуху та причини інциденту. Можливі версії включають технічну несправність автомобіля або навмисні дії третіх осіб. Рух у районі події частково обмежено для забезпечення безпеки та проведення слідчих дій.

Місцеві жителі закликають водіїв і пішоходів бути обережними та уникати території поблизу вибуху до завершення розслідування.

Кирило Буданов про мобілізацію: внутрішні помилки та програна комунікація стали ключовими чинниками кризи

Очільник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов публічно висловив критичну оцінку стану мобілізаційних процесів у країні, наголосивши, що основні проблеми мають внутрішнє походження. Про це він заявив під час зустрічі Клубу LB, де окреслив своє бачення причин напруження в суспільстві та зниження довіри до мобілізації.

За словами Буданова, надмірне зосередження на зовнішньому факторі — впливі Російської Федерації — не дає повної картини того, що відбувається. Він підкреслив, що роль російської пропаганди часто перебільшують, тоді як вирішальні помилки були допущені всередині самої країни. Йдеться насамперед про системні прорахунки в управлінні та комунікації з громадянами.

Буданов наголосив, що критика та звинувачення зовнішніх чинників часто відволікають від реального аналізу внутрішніх процесів, які вплинули на ефективність мобілізації.

Раніше Кабінет Міністрів зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №14320, який має на меті удосконалення діяльності органів військового управління щодо військового обов’язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Цей законопроєкт покликаний виправити системні недоліки та підвищити ефективність організації мобілізаційних заходів.