До України прибули вакцини від туберкульозу для немовлят

Повномасштабна війна, що триває вже 1460 днів, залишається не лише військовим протистоянням, а й боротьбою політичних характерів і стратегій. Центральними постатями цього історичного етапу є Володимир Зеленський та Володимир Путін. Їхні рішення, манера спілкування зі світом, риторика і підходи до управління державами стали визначальними чинниками розвитку подій як на фронті, так і на дипломатичному рівні.

За роки війни образ українського президента зазнав глибокої трансформації. До 2022 року його сприйняття часто формувалося крізь призму минулого в індустрії розваг та скепсису з боку політичних опонентів. Однак із початком масштабного вторгнення він опинився в центрі світової уваги як керівник держави, що чинить спротив значно потужнішому агресору. Щоденні звернення, активна дипломатія, поїздки до столиць партнерських держав і виступи в парламентах перетворили його на символ опору та мобілізації міжнародної підтримки.

Рішення залишитися в Києві в перші дні вторгнення стало визначальним моментом. Саме тоді пролунала фраза про те, що йому потрібні “боєприпаси, а не транспорт”. Відтоді регулярні відеозвернення, поїздки на передову та постійна публічна присутність стали невід’ємною частиною його стилю керівництва. Змінився і зовнішній образ — замість ділових костюмів президент майже постійно з’являється у військовому одязі, що підкреслює формат воєнного часу.

Попри втому суспільства, економічні труднощі та внутрішні політичні скандали, рівень підтримки Зеленського залишається відносно стабільним. На міжнародній арені він став ключовим комунікатором України, виступаючи в парламентах різних країн і просуваючи тезу про війну як боротьбу демократії з авторитаризмом. Йому вдалося зберегти підтримку основних союзників навіть у періоди напруження у відносинах зі США.

Війна вплинула і на особисте життя президента. Його родину на початку вторгнення евакуювали з міркувань безпеки. Перша леді Олена Зеленська зазначала, що за цей час глава держави став більш чутливим до родинних моментів і більше цінує звичайні речі.

Для Володимира Путіна чотири роки війни означали суттєву зміну міжнародного статусу Росії та його власної ролі. Після вторгнення країна опинилася в умовах глибокої дипломатичної ізоляції від більшості західних держав.

Усередині Росії підтримка глави Кремля зберігається завдяки поєднанню жорсткої інформаційної політики, обмежень для опозиції та мобілізаційної риторики. Початковий сплеск схвалення після початку війни згодом частково знизився на тлі санкцій, мобілізації та зростання вартості життя. Водночас офіційні соціологічні дані продовжують демонструвати високий рівень підтримки.

Після 2022 року в Росії суттєво посилився контроль над медіа, а публічна критика війни може мати правові наслідки. Попри це, періодично з’являються окремі прояви невдоволення, зокрема з боку родин мобілізованих.

На міжнародному рівні Кремль звузив коло партнерів, зосередившись на співпраці з країнами, що залишилися відкритими до взаємодії з Москвою. Контакти зі США та Заходом загалом залишаються мінімальними й залежать від політичної кон’юнктури.

Сам Путін під час однієї з пресконференцій визнав, що війна змінила його особисто: за його словами, він став “менше жартувати” і “майже перестав сміятися”. Також аналітики відзначають його більшу фізичну та дипломатичну ізоляцію порівняно з довоєнним періодом.

Таким чином, за чотири роки повномасштабної війни іміджі двох лідерів еволюціонували в різних напрямках — один став символом спротиву на міжнародній арені, інший опинився в умовах посиленої ізоляції та жорсткішого внутрішнього контролю.

На тлі постійних ударів по українській енергосистемі забезпечення безперебійного функціонування критичної інфраструктури стає питанням стратегічної важливості. Закупівля спеціалізованого обладнання для відновлення електричних мереж та енергетичних об’єктів прямо впливає на національну безпеку. Проте спосіб розподілу бюджетних коштів у цій сфері часто викликає серйозні запитання щодо прозорості та ефективності витрат.

9 лютого 2026 року Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» (код ЄДРПОУ 38054466) уклало чотири великі договори на загальну суму 1 584 332 966,40 гривень. Всі закупівлі були проведені в рамках програми КПК 3111000, без відкритого конкурсу, з посиланням на спеціальні процедури, передбачені законодавством для термінового відновлення критичних об’єктів. Такий підхід, з одного боку, дозволяє оперативно реагувати на аварійні ситуації, але з іншого — створює ризики непрозорого використання державних коштів і потенційного зловживання процедурою неконкурентних закупівель.

Фактичне пакетне підписання угод на понад півтора мільярда гривень протягом одного дня свідчить про заздалегідь спланований розподіл коштів. Такий підхід виключає ринкову конкуренцію і позбавляє державу можливості отримати найкращу цінову пропозицію.

Основним отримувачем фінансування стало ТОВ «РСЕ Груп Україна» (код 44971187). До листопада 2025 року компанія мала назву «АКСІС ТЕХНОЛОДЖІ». За офіційною фінансовою звітністю за 2022–2024 роки підприємство декларувало нульовий дохід. Попри це, воно отримало стратегічні державні замовлення в умовах воєнного часу.

ДП «Відновлення критичної інфраструктури» очолює Євген Крамаренко. Підприємство перебуває у сфері управління Міністерства розвитку громад та територій, яке очолює Олексій Кулеба. Саме в межах цієї управлінської вертикалі було погоджено застосування неконкурентної моделі закупівлі.

Окремі умови договорів виглядають ризикованими для бюджету. Передбачено значні авансові платежі без обов’язкових банківських гарантій. Крім того, угоди допускають можливість зміни ціни або комплектації після підписання контрактів. Така конструкція дозволяє коригувати фінансові параметри вже в процесі виконання, що створює додаткові ризики для державних коштів.

Відмова від відкритої конкуренції та незалежної перевірки ринкової вартості у випадку стратегічних закупівель на мільярди гривень фактично концентрує фінансові рішення в ручному режимі. В умовах війни, коли кожна гривня бюджету має працювати на відновлення країни, такі механізми потребують максимальної публічної прозорості та контролю.