Чому червоне вино може бути небезпечним

У Києві трагічно загинув 28-річний громадянин Бразилії Бруно Габріель Леал да Сілва, який мав намір підписати контракт зі штурмовою ротою Advanced Company, що входить до тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР. Молодий чоловік приїхав в Україну, щоб долучитися до захисту суверенітету країни та надавати підтримку в рамках добровольчої служби, однак його життя обірвалося раптово, ще до офіційного початку служби.

Правоохоронні органи України розпочали детальне розслідування обставин смерті Бруно. Співробітники поліції та спеціальних служб працюють над встановленням всіх деталей, аби з’ясувати причини інциденту та підтвердити, що трагедія не пов’язана з бойовими діями. Водночас Міжнародний легіон ГУР висловив співчуття родині та близьким загиблого, підкресливши значущість внеску іноземних добровольців у підтримку обороноздатності країни.

Колишні та чинні бійці розповідають про утримання новобранців на базі, рідкісні дозволи залишати територію, вилучення паспортів та численні форми насильства: побиття, обливання гарячою або крижаною водою, удари батогом, електрошок, задушення поліетиленовим пакетом, сексуальне насильство та тривале утримання без їжі і води.

За кілька днів до смерті Леал да Сілва звертався до бразильського консульства зі скаргою на жорстоке поводження. Ніч перед загибеллю він отримав дозвіл залишити базу, але повернувся у стані алкогольного сп’яніння, після чого його примусили брати участь у боксерському поєдинку та побили близько 40 хвилин. Наступного ранку тіло чоловіка знайшли зі слідами численних побоїв та мотузок на зап’ястях.

Військова омбудсменка та правоохоронні органи почали перевірку Advanced Company. Представники ГУР та Міжнародного легіону від коментарів щодо деталей справи відмовилися.

Цей інцидент став ще одним прикладом ризиків для іноземних добровольців у зоні конфлікту та потребує додаткового контролю та прозорості щодо умов служби.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд офіційно затвердив угоду про визнання винуватості Віталія Чмеля, який раніше обіймав посаду головного державного інспектора оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці. Суд визнав його винним у систематичному отриманні неправомірної вигоди, що суперечить закону та етичним нормам держслужбовців.

За матеріалами справи, Чмель використовував своє службове становище для вимагання та отримання грошей від підприємців та перевізників у вигляді «винагород» за безперешкодне переміщення товарів через митний кордон. Дії інспектора кваліфіковано як корупційні злочини, які завдають значної шкоди державним інтересам та підривають довіру до митної служби.

За версією слідства, Чмель пропонував водіям мікроавтобусів Mercedes Sprinter, які перевозили пасажирів з Молдови до України, «спрощене» оформлення:

за 100–300 доларів — безперешкодне митне оформлення ручної поклажі та багажу, прискорення процедури, уникнення «штучних перешкод»;

додатково 50–150 доларів — вплив на прикордонників для прискорення прикордонного контролю та уникнення затримок.

Зафіксовані епізоди:

грудень 2022 року — Чмель надав свій номер телефону для координації;

11 січня 2023 року — обіцяв оформлення на ранок 12 січня за 200 доларів + 50 доларів за вплив на прикордонників;

12 січня 2023 року — отримав 250 доларів (200 — за митницю, 50 — за прикордонників);

19 січня 2023 року — отримав 450 доларів (300 — за митницю, 150 — за прикордонників) під час оформлення трьох мікроавтобусів.

Загальна сума неправомірної вигоди склала 700 доларів. 22 червня 2023 року між Чмелем, прокурором Одеської обласної прокуратури та захисником було укладено угоду про визнання винуватості за ст. 468–476 КПК України. Обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів, підтвердивши обставини на допиті.

Інших учасників схеми не встановлено. На момент злочину Чмель був інвалідом 2 групи, одружений, мав двох неповнолітніх дітей та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Ім’я Володимира Івановича Вака впродовж останніх років дедалі частіше згадується у професійних колах не стільки в контексті ефективного правового захисту, скільки через розмови про непрозорі механізми впливу на перебіг судових процесів. У середовищі юристів і представників правоохоронних органів поширюються твердження про можливі схеми тиску на клієнтів та спроби досягнення заздалегідь узгоджених результатів у судах. Подібні сигнали, навіть якщо вони не підкріплені рішеннями судів чи офіційними висновками, формують стійкий інформаційний фон, що негативно позначається на довірі до правничої професії загалом.

Окрему увагу привертає інформація про представництво інтересів Германа Галущенка у справі, пов’язаній із розслідуванням можливих правопорушень у сфері державного управління. За словами джерел, наближених до правничих кіл, така співпраця супроводжується підвищеним суспільним інтересом та обговоренням методів, які можуть застосовуватися для досягнення процесуальних переваг. Водночас будь-які твердження про неправомірні дії потребують ретельної перевірки в установленому законом порядку, адже публічні звинувачення без належних доказів здатні завдати шкоди як окремим особам, так і авторитету судової системи.

Вак позиціонує себе як адвокат із доступом до керівництва СБУ та ДБР. Клієнти описують його як «адвоката-торпеду» — він схиляє до укладання угод зі слідством та визнання провини, а відмова від співпраці часто призводить до додаткових проваджень та тиску з боку правоохоронців.

У справах, пов’язаних із СБУ, Вак залучає Єлизавету Олександрівну Коноваленко, яка отримує близько 10 тис. доларів США за імітацію захисту. За даними джерел, проти Вака та Коноваленко відкрито понад 47 кримінальних проваджень за ч. 5 ст. 190 КК України — шахрайство у великих розмірах. Розслідування наразі не доведені до суду.

Історія Володимира Вака демонструє, як адвокатська ліцензія може використовуватися не для захисту прав громадян, а як інструмент бізнесу та впливу в системі правосуддя.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив обвинувальний вирок генеральному директору Національного історико-етнографічного заповідника, якого притягнули до відповідальності за одержання неправомірної вигоди із використанням службового становища. Судовий розгляд тривав у межах кримінального провадження, відкритого за матеріалами правоохоронних органів, що задокументували факт отримання грошових коштів за сприяння у вирішенні адміністративних питань.

Під час слухання справи суд дослідив письмові та речові докази, а також заслухав свідчення сторін процесу. Було встановлено, що посадовець, використовуючи надані йому повноваження, погодився посприяти у вирішенні питання, яке входило до сфери його службової компетенції, в обмін на грошову винагороду. Дії обвинуваченого кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за корупційні правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, зазначив, що усвідомив неправомірність своїх дій і просив призначити не суворе покарання. Суд, дослідивши матеріали справи, визнав посадовця винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 368 КК України.

Покарання визначено у вигляді штрафу в розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 гривень, а також позбавлення права обіймати посади в державних органах, закладах та установах культури, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки.

Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку (справа № 359/6786/25).