Економіка

Одеський припортовий завод, один з найбільших і стратегічно важливих об'єктів промислової інфраструктури України, став об'єктом палких обговорень та критичних зауважень на тлі проголошеної великої приватизації. У зв'язку з оголошенням Фондом державного майна про продаж активів цього підприємства через електронний аукціон, виникають серйозні питання щодо прозорості процесу та можливих порушень у підготовці до його проведення. Висловлюються побоювання щодо можливості маніпуляцій із результатами аукціону та того, що у нього може бути «узгоджений» переможець.

До приватизаційного лоту включено понад 99,5% акцій Одеського припортового заводу, а також пакет нерухомості, що складається з 45 одиниць, загальна площа яких перевищує 285 тис. кв. м. Це включає виробничі комплекси, логістичні потужності та інші об'єкти, що відіграють важливу роль у забезпеченні економічної діяльності країни, зокрема у хімічній промисловості та виробництві добрив.

Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

Журналістські розслідування та матеріали правоохоронних органів виявили складну та масштабну схему виведення активів компанії «Юнігран», пов'язану з колишнім депутатом Броварської міської ради Сергієм Шапраном і рядом інших фігурантів. Суть цієї схеми полягає в тому, що замість того, щоб передати арештоване майно до державної власності, значну частину активів переписали на фірми, що підконтрольні групі осіб, і перепродали за заниженими цінами. В результаті таких дій держава недоотримала значну суму коштів, що мали надійти до бюджету.

Розслідувачі зазначають, що низка компаній, пов'язаних з «Юніграном», активно брала участь у цій схемі. Серед таких компаній — «Юні Стоун Плент», «Юні Люкс», «Юні Сервіс», «Мартен Локс». Всі ці фірми, згідно з матеріалами розслідування, входили до мережі підприємств, якими керували або контролювали особи, наближені до Шапрана. Їхня діяльність сприяла тому, що державний бюджет недоотримав значні кошти, які мали б надійти від продажу арештованих активів.

Деякі матеріали прямо пов’язують ці операції з переліком осіб, серед яких згадують ексдепутата Одеської облради Володимира Осіпова, екс-податківця Ігоря Скорохода та нинішнього голову Одеської ОВА Олега Кіпера, — саме такі зв’язки фігурують у публікаціях про те, як активи переходили до нових власників. Ці твердження базуються на журналістських розслідуваннях і потребують додаткової перевірки правоохоронними органами.

На тлі розслідувань НАЗК встановило недостовірні відомості у декларації Сергія Шапрана на суму понад 193 млн грн — це окрема складова претензій до бізнесмена й підстава для подальших перевірок.

Правоохоронні органи відкрили низку проваджень щодо виведення активів «Юнігран» і незаконного розпорядження арештованим майном; справи, за даними ЗМІ, об’єднувалися з раніше відкритими матеріалами та доповнювалися новими епізодами кримінальних проваджень. У низці публікацій зазначають, що через це держава досі не отримала очікуваних надходжень від вилучених активів.

Сергія Шапрана затримали в червні 2025 року в межах одного з проваджень, однак у вересні того ж року він вийшов під заставу — ЗМІ повідомляли про розмір застави близько 5 млн грн, що викликало суспільне обурення з огляду на масштаби фігуруючих у матеріалах збитків. Стан справи щодо притягнення інших фігурантів і відшкодування збитків залишається предметом слідства.

Експерти й журналісти звертають увагу на кілька ключових питань, які потребують оперативної реакції держави: можливі факти умисного зняття арештів або пом’якшення обмежувальних заходів щодо майна підсанкційних бізнесменів; участь у схемах третіх осіб і компаній-фантомів; а також недостовірне декларування доходів і активів. Усе це створює ризики як для наповнення держбюджету, так і для довіри до системи управління конфіскованими активами.

Правоохоронні органи, НАЗК та інші контролюючі інституції мають оприлюднити результати перевірок і поінформувати громадськість про подальші процесуальні кроки: хто саме притягується до відповідальності, які суми відшкодовано державі, чи є рішення про повернення активів державі та які судові рішення вже ухвалені. Ми звернулися до правоохоронців і НАЗК із запитом про коментар і оновимо матеріал після отримання офіційних відповідей.

Під час повномасштабної війни в Україні на Миколаївщині виникла ситуація, коли група підрядних компаній, здобувши державні контракти на будівництво укриттів і ремонт соціальних об’єктів, почала займати домінуючі позиції в тендерах. Ці компанії здобували підряди без серйозної конкуренції, що викликає великі питання про прозорість процесу. Спільною рисою всіх цих підрядників є їхні зв'язки з Олександром Кукурузою — депутатом обласної ради та головою Вознесенської районної адміністрації. Зокрема, виявилось, що саме компанії, пов’язані з його оточенням, отримували найбільші замовлення на будівельні роботи.

Однією з таких компаній є ТОВ «Перша українська будівельна», яку очолює родич Кукурузи. Це підприємство стало основним бенефіціаром численних тендерів, загальна сума яких перевищує 230 мільйонів гривень. Проте ці підряди не обходяться без запитань. Журналістське розслідування виявило суттєві проблеми з цінами на матеріали, зокрема на арматуру, які виглядають значно завищеними в порівнянні з ринковими. Крім того, багато підрядників, які можуть пропонувати конкурентні ціни або кращі умови, фактично не отримують шансів на участь у тендерах.

Ще один соратник посадовця, депутат та однопартієць Володимир Подолян, створив одразу кілька компаній, які отримали державні контракти на суму понад 124 мільйони гривень. А фірми «Господар-2» та інші підприємства, пов’язані з бізнес-оточенням Кукурузи, “освоїли” сотні мільйонів, займаючись будівництвом укриттів та ремонтами лікарень.

Антимонопольний комітет уже зафіксував змови між цими структурами, наклавши штрафи за антиконкурентні дії. Але попри це, компанії продовжують вигравати тендери — завдяки формальним довідкам про “досвід робіт” та блискавичній участі у процедурах, де фактична конкуренція відсутня.

Журналісти також з’ясували, що частину техніки, якою користуються підрядники, вони орендують у підприємства, контрольний пакет якого належить самому Кукурузі. Крім того, серед партнерів цих компаній є бізнесмен із російським паспортом.

У коментарі медіа Олександр Кукуруза визнав, що власники компаній — його родичі та друзі, але конфлікту інтересів у цьому не бачить. За його словами, він лише “давав поради” бізнесменам і не має формального стосунку до управління жодною з фірм.

Таким чином, “відновлення” Миколаївщини за участі близьких до Кукурузи компаній перетворюється на схему системного освоєння бюджетних коштів — через завищені кошториси, змови на тендерах та імітацію конкуренції.

З 2025 року українці, які отримують дохід через цифрові платформи, такі як таксі, доставка, оренда нерухомості або транспорту, а також продаж товарів онлайн, повинні бути готові до змін у податковому законодавстві. Законопроєкт №14025 передбачає важливі зміни, спрямовані на інтеграцію української податкової системи з міжнародними стандартами обміну даними про доходи. Це стане важливим кроком у забезпеченні прозорості та ефективності фінансових взаємодій в Україні, а також узгодженості з європейськими вимогами.

Основна мета нових правил — забезпечити оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи, що включають широкий спектр діяльності. Зокрема, це стосується оренди нерухомості (як житлової, так і нежитлової), надання паркувальних місць, а також оренди транспортних засобів. Крім того, під оподаткування потрапляє продаж товарів через онлайн-майданчики та надання особистих послуг, що здійснюються через інтернет-платформи. Згідно з новим законодавством, навіть незначні доходи, отримані таким чином, повинні будуть декларуватись і підлягати обов'язковому оподаткуванню.

За чинним законодавством фізичні особи повинні відкривати ФОП або сплачувати податок з усього доходу за ставкою 18% плюс 5% військового збору. Новий законопроєкт пропонує знизити податки до 5% та спростити процес оподаткування: платіжна платформа зможе автоматично обчислювати та перераховувати податок, звільняючи фізичну особу від подання податкових декларацій.

Пільги поширюватимуться на резидентів, які досягли 18 років, мають рахунок для здійснення звітних операцій, не продають підакцизні товари, не використовують найману працю та не є самозайнятими. Максимальний обсяг доходу для спрощеного оподаткування протягом року не може перевищувати 834 мінімальні зарплати, встановлені законом на 1 січня звітного року.

Фізичні особи, які протягом року здійснили не більше трьох продажів через одну платформу на суму до 2 000 євро, звільняються від сплати податків. Експерти зазначають, що законопроєкт №14025 спростить роботу тисяч українців, зменшить податковий тиск та забезпечить легальний облік доходів відповідно до міжнародних зобов’язань України перед МВФ та норм ЄС.

В Україні спостерігається значне збільшення попиту на іноземних працівників. Як зазначив співзасновник HRD-club Дмитро Дегтяр, місцеві компанії все активніше запрошують трудових мігрантів для вирішення кадрових проблем у різних галузях економіки. Однією з головних причин цього є відчутний дефіцит робочої сили, який спостерігається в певних секторах, зокрема, на виробництві, транспорті та у сфері обслуговування. Іноземці зазвичай працевлаштовуються на посади різноробочих, водіїв, зварювальників, а також у логістиці, що є особливо актуальним для розвитку інфраструктури та постачання товарів.

Збільшення кількості іноземних робітників також відповідає на попит у таких галузях, як сільське господарство, будівництво та IT-сектор. Працівники з таких країн, як Індія, Пакистан, Молдова, а також з деяких країн Африки, займають низку ключових посад, що дозволяє українським компаніям забезпечити безперебійний процес виробництва та надання послуг.

«Нас очікує цей потік. Він не буде масовий, але він вже є», — зазначив Дегтяр, підкресливши, що бізнес починає адаптуватися до нових реалій ринку праці.

Водночас процес офіційного оформлення іноземних працівників залишається складним і тривалим. У середньому отримання всіх необхідних дозволів займає близько шести місяців, що створює додаткові труднощі для компаній, які потребують швидкого заповнення вакансій.

Експерт також нагадує, що навіть після відкриття кордонів не всі трудові мігранти готові їхати в Україну — частину з них стримують питання безпеки та нестабільна економічна ситуація. Водночас європейські країни намагаються утримати українських біженців, пропонуючи їм вигідні умови проживання та роботи.

Українська фармацевтична компанія “Дарниця” опинилася в серйозній економічній кризі, яка суттєво вплинула на її фінансові результати. Впродовж 2025 року виробничі потужності компанії зупинялися двічі, що призвело до значних збитків та скорочення обсягів виробництва. Перша зупинка відбулася в березні і тривала три тижні, друга — в червні-серпні, коли завод не працював цілих шість тижнів. Це стало наслідком численних внутрішніх та зовнішніх проблем, зокрема складної економічної ситуації в країні та на фармацевтичному ринку.

В результаті таких зупинок компанія зазнала серйозних фінансових втрат: до серпня 2025 року її продажі скоротилися на 50% порівняно з попереднім роком. Вже в червні падіння складало 30%, що стало суттєвим ударом по позиціях “Дарниці” на ринку. Після цього компанія втратила не лише частину доходів, а й статус лідера у своєму сегменті — вона опустилася з другого на четверте місце серед фармацевтичних компаній України.

Основною причиною кризи називають гострий конфлікт між виробниками ліків і найбільшими аптечними мережами. За даними Амеліна, нинішнє протистояння — це боротьба між “Дарницею”, яка ще донедавна була другим за величиною виробником фармпродукції, та п’ятьма ключовими мережами аптек, на які припадає близько 70% українського ринку.

Проблеми почалися наприкінці 2024 року, коли “Дарниця” підвищила ціни на свої препарати на 120%. Це викликало різке невдоволення аптечних мереж, особливо після того, як президент Володимир Зеленський 12 лютого 2025 року ввів у дію рішення РНБО про додаткові заходи для забезпечення доступності ліків. Документ передбачав зниження цін на топ-100 найпопулярніших препаратів на 30% і заборону маркетингових платежів між виробниками та аптеками.

Як наслідок, з 1 березня 2025 року п’ять найбільших аптечних мереж України — АНЦ, Подорожник, Аптека 9-1-1, Бажаємо здоров’я та Доброго дня — різко скоротили закупівлі продукції “Дарниці”. Це стало додатковим ударом по компанії, яка й без того втратила частину ринку через скорочення виробництва та падіння попиту.

Економісти попереджають, що ситуація навколо “Дарниці” може мати серйозні наслідки для всього фармацевтичного сектору країни, зокрема вплинути на доступність вітчизняних ліків для населення.

Пержанське родовище берилію в Житомирській області стало епіцентром одного з найбільших корупційних скандалів останніх років, розкриваючи небачену мережу зловживань, яка зачіпає різні рівні української влади та бізнесу. Справа не обмежується лише незаконним видобутком стратегічної сировини. Вона також включає низку масштабних правопорушень, таких як податкові махінації, маніпуляції з мобілізацією та тіньові офшорні операції, які роками залишалися поза увагою правоохоронних органів.

Основною фігурою в цій схемі є Геннадій Буткевич, співвласник корпорації «АТБ-Маркет» та ключовий бенефіціар ТОВ «Пержанська рудна компанія». Через офшорну компанію BGV Group Limited, зареєстровану на Кіпрі, Буткевич фактично контролює 83,3% статутного капіталу компанії, що дає йому повний доступ до надр та можливість організовувати незаконний видобуток берилію.

У листопаді 2019 року компанія отримала спеціальний дозвіл на користування надрами (№6383 від 01.11.2019), виданий Державною службою геології та надр України. Згідно з матеріалами, дозвіл надано з грубими порушеннями — формальний аукціон проводився за участі лише однієї компанії, а оцінка впливу на довкілля була проведена фіктивно.

Наслідки діяльності підприємства вже мають руйнівний характер. Видобуток берилію призводить до знищення флори та фауни заповідної території, забруднення ґрунтів і вод, накопичення токсичних відходів, серед яких — важкі метали та радіоактивні сполуки. Компанія не виконує зобов’язання з рекультивації земель, а видобуток триває навіть за межами дозволених ділянок.

На основі поданих матеріалів уже відкрито п’ять кримінальних проваджень у ЄРДР (№42025060000000010, №22025220000000172, №22025040000000315, №22025101110000604, №12025220000000612). Крім того, суди — Вищий антикорупційний, Шевченківський і Печерський райсуди Києва — винесли три ухвали, які зобов’язують правоохоронців внести відповідні дані до ЄРДР.

Усі зібрані матеріали повторно направлені до понад десяти ключових державних інституцій — від НАЗК і Держгеонадр до профільних комітетів Верховної Ради. Громадські активісти вимагають виконання судових ухвал і повного розслідування справи, наголошуючи на можливих зв’язках між бізнес-групою Буткевича та окремими депутатами «Слуги народу».

Канада надасть Україні значну фінансову допомогу у розмірі 92 мільйони гривень, що буде спрямована на розвиток цифрової безпеки та захист критичної інфраструктури країни. Ці кошти стануть важливою частиною зусиль України з підвищення кіберстійкості та посилення захисту від кіберзагроз. Міністерство цифрової трансформації України повідомило, що фінансування буде використано для реалізації стратегічних ініціатив, які передбачають впровадження передових технологій та вдосконалення існуючих систем безпеки.

Основною метою цього гранту є зміцнення захисту важливих державних ресурсів, таких як енергетичні, транспортні та комунікаційні системи, які є основою функціонування країни. Ресурси будуть спрямовані на підвищення рівня реагування на кіберзагрози, впровадження новітніх засобів кіберзахисту та створення резервних систем для мінімізації можливих збитків від кібернападів.

захисту критичної інфраструктури,

протидії кібератакам і загрозам,

створення систем раннього виявлення та реагування на інциденти,

закупівлі сучасного обладнання для кіберзахисту.

У МЗС Канади наголосили, що під час війни стабільна робота цифрових державних сервісів і критичної інфраструктури має вирішальне значення.

«Канада підтримує Україну в багатьох сферах, зокрема у сфері кібербезпеки. Ця допомога — не лише реакція на теперішні виклики, а й інвестиція в довгострокову цифрову стійкість України», — зазначили в канадському уряді.

Канада вже визначила шість пріоритетних проєктів для фінансування. Серед них — підтримка Державної судової адміністрації України, Чорнобильської АЕС та Державної прикордонної служби України.

З початку повномасштабного вторгнення Україна постійно зазнає кібератак, спрямованих на державні установи, енергетичну та військову інфраструктуру. Міжнародна підтримка допомагає посилити цифрову оборону та запровадити сучасні технології кіберзахисту.